Клоуни — це завжди родзинка циркової вистави. Без клоунів шо в ніби цирку побував, шо радіо послухав. Ніякого задоволення.
А шоу просто шикарне. Все як в житті, тільки цікавіше! Тут вам і акробати і фокусники і слони і силачі і ведмеді на мотоциклі!
Всі майстри і професіонали. Не те що ви у своєму забацаному офісі чи запилюженій автобазі.
Майстер акробат все життя з дитинства тренується щоб вразити нас своїм мистецтвом, жонглер спить і жонглює, щоб не втратити навички, силач тягає залізо і напружує жили. Тут все чесно — щоб добитися чогось треба тяжко працювати. Інакше не буває.
Аж тут раптом виходить якесь чмо у рудому парику і з приліпленим червоним носом, голосно пердне на всю арену і овації невибагливої публіки гарантовані.
Я вибачаюся перед клоунами-артистами, які одночасно і акробати і жонглери і фокусники. То теж майстри.
Але мова про інших, тих які просто пердять на арені. Якщо результат досягнутий, то навіщо платити більше?
А якщо буде два таких клоуни? Мабуть веселощів і буде вдвічі більше. І шоу буде шикарне — хто кращий із них? Мабуть той, хто гучніший. Хто кого перепердить — той і головний.
Той і святкує і банкує (от вам і каламбурчик намалювався. Всі аналогії із вулицею Банковою притягнуті за вуха.)
Але, якщо поступово замінити жонглерів, силачів, акробатів, взагалі професіоналів на клоунів, то цирк поступово теж зникне.
Залишаться тільки руді перуки, приліплені носи, картаті штани і сморід.
Ну і невибаглива публіка, яка заплатила за квитки і хотіла отримати насолоду від вистави, а отримала тільки порожні кишені, розчарування і густе амбре навколо.
За свою невибагливість і дурість теж треба платити!
Коли дивлюсь виступи і істерики наших політиків в телевізорі, то бачу лише наліплені червоні носи, руді перуки і голосне пердіння.
Власники цього цирку добре знають, що переможе той хто гучніше і густіше набздить. Щоб банкувати потім.
А платити власникам і постановникам буде знову невибаглива публіка, якій показують погану виставу.
Платити не іграшковими а справжніми своїми грошима, своїм добробутом, своїм майбутнім і своїм життям.
На жаль.
Але за дурість і невибагливість треба платити.
Інакше не буває.
Милується публіка на клоунів, жере попкорн і розмахує різнокольоровими прапорцями. Навіть чубиться чий улюбленець пахучіший.
- Рудий! – Ні картатий! – Ні, той що на каблуках! – Ні, той з вилами найкращий! Чуєш як бзднув — аж очі засльозилися!
Піпл хаває!
Шоу маст гоу он, чуваки!
