Батько казав: «Як зранку себе не похвалиш — цілий день як дурний ходиш!».)))
У Рея Бредбері в його «Марсіанських хроніках» мені набільше всього подобається оповідання про чоловіка, який все життя їздив по пустелях Марсу на мотоциклі з коляскою, в якій лежала лопата і саджанці .Чоловік багато років садив і садив дерева. Садив , і їхав далі не оглядаючись.
А коли оглянувся — то за його спиною стояли ліси Марса — зеленої планети ,вкритої деревами, які він посадив. Людина створила нову планету. Придатну до життя.
Мені сьогодні 55 років.
Час оглянутися.
І за моєю спиною теж придатна до життя планета, яка називається Україна.
Звучить пафосно, але сьогодні мені то можна вибачити.)))
Я вже й забув коли поставив собі ціль відродити українську казку.І навіть не казку, а скоріше міф.
Бо саме на міфах зростає і формується нація. Саме так.
Свідомо поставив ціль.
Розказував, писав, вигадував, переповідав,ставив вертепи і спектаклі,знімав кіно і мультики.
Всюди. Після роботи, і у вихідні дні, день за днем. В Україні і за океаном. Для тисяч слухачів на фестивалях ,сотень в поточних аудиторіях університетів і однієї дитини в лікарні.
На пляжі, в дитсадочку, в школі, на будові, на радіо і телебаченні. А тепер на фронті.
Вода камінь точить. А слово творить.
Оглянувшись, я бачу дорослих, дітей, ба навіть уже дідусів і бабусь з онуками, які виросли на моїх казках, оповідях, виставах, вертепах,програмах і міфах.
І виросли вони українцями.
Саме вони стояли на Майдані із дерев'яними щитами і віталися зі мною, а я бачив з-під балаклав очі тих дітей, які слухали мої казки на фестивалях.
Саме вони пішли добровольцями на фронт і дзвонили мені серед ночі з окопів під обстрілами і просили розказати казочку для всього бліндажа.
Саме вони приводять своїх дітей і онуків на мої виступи, запрошують мене в школи і університети.
Вони підходять на вулиці і дякують мені. От просто так.
Саме вони- справжня еліта і майбутнє України.
Справжній народ.
Не те бидло, що сито плямкає вкраденим і набиває золото і діаманти в сейфи,не те бидло, що вигрібає останнє з України в офшори і чужі країни, не те бидло, що продається на виборах за гречку, гроші, чи обіцянки і тягне нас в совок і уззкій мір.
А українці, виховані на українських казках, міфах, на українському Слові.
Вибачте , але сьогодні мені можна так сказати.
Мені це вдалося.
Пам'ятайте це, коли вам будуть розказувати з екранів ,що ви ніхто і нічого не значите.
Це просто обман, щоб ви не прокидалися.
І один у полі воїн.
А один воїн вартує тисячі боягузів і продажних шкур.
Пам'ятайте це і не здавайтесь, не опускайте руки!
Ми їх перепремо !
