Десять характеристик української журналістики.
Отже.
Українська журналістика це-
1. Дві години записувати інтерв'ю, потім тупо передрати текст із Вікіпедії з помилками і надрукувати як свою статтю, і щиро дивуватися що я не граю на сопілці-дводенцівці, як написано у Вікі..
2. Звернутися до мене із пропозицією «напишіть нам про себе, а ми надрукуємо»! (???)
3. Подзвонити із проханням «А дайте нам номери волонтерів, які разом з вами допомагають фронту і розкажіть про них». Потім годину слухати про волонтерів і в кінці сказати:"А дайте краще номер мобільного Положинського,бо це цікавіше, а у вас цей номер є, я знаю."
4. Подзвонити і попросити назвати народні казки, які мені подобаються, записати назви "Колобок", "Яйце Райце", "Ох" ,"Кривенька качечка" ,і т.д., а потім попросити розказати ці казки по телефону.
5. Трахати мізки чотири дні по телефону із ідіотськими пропозиціями, типу "перекажіть коротко сюжети десяти своїх казок" (???)
6.Ще трахати мізки чотири дні із пропозицією "розкажіть як діти реагують на кожну з цих казок. Бажано з подробицями і смішними випадками."
7. Витратити три години мого часу на зустріч і "фотосесію для статті" , а потім надрукувати фото з інтернету.
8.Нити по телефону вдень і вночі і таки домогтися додаткової зустрічі бо "не вистачає нюансів". Вирвати зубами цю зустріч у моєму щільному графіку, кілька разів передзвонювати з нагадуваннями про зустріч.
9. Не прийти на зустріч.
10. Не передзвонити і не вибачитись.
Отже- українська журналістика це- високопрофесійна діяльність, яка описується відомим анекдотом -"посрати під дверима, подзвонити в двері і попросити туалетний папір.
З днем журналіста !
