... and to the Republic for which it stands, one Nation under God, indivisible, with liberty and justice for all
В англійській мові правосуддя і справедливість — це одне слово (justice).
Справедливий суд — якийсь вражаючий слух вислів, що викликає невимовне здивування не лише у англосаксів. Бо суд — це і є справедливість. Причому це слово завжди йде поруч зі словом «свобода».
«.... і республіці, за яку він постає, одній нації під Богом, неподільною, зі свободою і справедливістю (правосуддям) для всіх» — ці слова вигукують маленькі американські школярі щоранку, промовляючи клятву прапору (Pledge of Allegiance).
Взимку 2014-го українці відстояли свою свободу, а справедливість натомість десь залишилась позаду. Прояв відсталої, недоношеної справедливості полягає в тому, що ми не хочемо її для всіх, прагнучи переваг для себе. В нашому суспільстві у одних це породжує уяву про те, що їм все можна, а у інших — що все заборонено. Причому другі, зазвичай, замість справедливості прагнуть перейти в розряд перших, немов раби, що хочуть не бути вільними, а стати рабовласниками. Як наслідок, відвойована кров'ю свобода кудись зсувається, розчиняється там, де закінчується попит на справедливість. Правосуддя і справедливість в українській — не просто різні слова. Вони перестали бути синонімами.
В таких неприродних умовах у нас стартує судова реформа. І саме завдяки цим умовам з'явився оцей наш неприродний, як вважають деякі нормальні європейці, орган — Громадська рада доброчесності. Це — волонтерське утворення, водночас з серйозними повноваженнями. Ми не є часткою системи, і тому системою сприймаємося вкрай негативно. Хоча серед нас бійці і громадські активісти, люди також ставляться до нас доволі скептично, якщо не сказати з підозрою. Є і просто вороги, які намагаються цілеспрямовано нас поливати брудом, щоб на майбутнє знизити суспільну довіру до наших «чорних міток», які на них напевно чекають. Але як раз на оцих ми особо не зважаємо.
Нас 20 і ми почали працювати з листопада минулого року. Ми маємо оцінювати доброчесність суддів і кандидатів в судді на підставі інформації, що збираємо, громадської думки і нашого внутрішнього переконання. Ми не можемо зробити судді кар'єру, але можемо покласти їй край. Ми не отримуємо грошей від держави і в своїй роботі змушені покладатися лише на подібних нам «розумних ентузіастів». І саме перше наше випробування — відбірковий конкурс у Верховний Суд — в умовах самого початку нашого існування викликає у мене, чесно кажучи, легке тремтіння, приблизно таке легке, як коли по мені вперше почали прилітати міни «стодвадцятки»..
Якщо ви погуглите — вискочить вислів якогось клоуна, який сказав, що в склад ГРД увійшли випадкові люди. Мені особисто це дуже імпонує, бо такий підхід нагадує суд присяжних (який власне я до речі вважаю панацеєю). Такий собі суд присяжних для правосуддя. Я особисто потрапив в ГРД дійсно зовсім випадково, бо один мій товариш, теж фронтовик, одного разу ввечері зателефонував і сказав — треба йти. І я майже наступного дня розіслав свої документи одразу в декілька організацій і, на диво для себе, став ГРДшником.
ГРДшники виявилися, як на мене, непоганим колективчиком, хоча як на мене, поки що не дуже злагодженим. В розвідку, думаю, з кожним можна, принаймні з тими, з ким попрацював. Енергії, інтелекту, патріотизму і гідності вистачає. Однак перше завдання наше надважке і, в світі останніх подій, є певні побоювання. І вони стосуються не наших власних можливостей, а наших претендентів і їхнього «лоббі».
Верховний Суд — це 200 осіб (конкурс оголошено поки що на 120 місць) , яких вже не переобереш. Ці люди вирішуватимуть долю українців протягом більше ніж цілого покоління.
На ці 120 місць — 653 кандидата, точніше вже, на день коли пишу цю публікацію, залишилося їх 625. Троє вибули за власним бажанням, п'ятеро (Гетьманенко, Ємельянов, Петрик, Ковтуненко, Ющук) — у зв'язку з кримінальними провадженнями, решта 20 — не пройшли спецперевірку з різних причин. Допущені до подальших етапів конкурсу проходитимуть тестування, потім — співбесіду. Перед співбесідою деяким буде вручена «чорна мітка» Громадської ради доброчесності — висновок, який приймається відкрито всією ГРД і буде означати, що для проходження конкурсу кандидату треба набрати у свою підтримку 11 голосів членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) з 16. Незалежно від наявності висновку один член ГРД буде брати участь у співбесіді з кандидатом. Всі кандидати закріплені за колегіями, а в середині колегій — за доповідачами шляхом жеребкування. Колегія і доповідач, що розглядає досьє кандидата зберігаються в таємниці. Спілкування з кандидатом окрім як знеособлене, через офіційну пошту, заборонено.
Кандидати різні. Це як діючі судді чи судді у відставці, так і провідні науковці і адвокати. Неетичним було б наразі коментувати навіть тих, по кому у мене особисто самовідвід, але дещо відкрию. Я радий, що не прийдеться писати висновок по тим, хто підозрюється у кримінальних правопорушеннях, бо пропустити такого кандидата якось неправильно, а з іншого боку — у разі закриття кримінальної справи наш висновок буде нівельований якимось крутим документом, підписаним авторитетним дядькою, який скаже, що насправді «Рафік невіновний». Багато є так званих «суддів Майдану», по яким проводилися розслідування ТСК і щодо яких не було закрито провадження, не знаю скільки, але не менше 15. Всього список кандидатів формально перетинається зі списком ТСК на 52 прізвища, але є багато випадкових збігів. Від громадськості є дані про відверті колабораціоністські настрої деяких кандидатів. Недопуск таких до суддівських посад не є переслідуванням за погляди. Ми ж їм не погіршимо життя, не покараємо, а просто трошки стримаємо кар'єру. Від непроходження конкурсу ще ніхто не страждав, а от от потрапляння таких до вищого органу влади погано буде мільйонам. І ще багато чого, про що поки що не варто поширювати. Якщо хтось не пройде екзамен, або зніметься сам, ми не будемо все це вивалювати в паблік. Покладемо в довгу шухляду на випадок проходження оцінювання у майбутньому. А якщо пройдуть на етап співбесіди — як кажуть, стежте за новинами. Ми насправді знаємо про кандидатів значно більше, ніж багато хто уявляє, бо нам довіряють люди. Буде цікаво. Родіони Кирєєви як і Родіони Раскольнікови будуть відбувати каторгу на нашому сайті.
Ставлення до нас. Більшість чиновників і суддів ставляться до нас як чиновники і судді — зовнішньо лицемірно доброзичливо, але насправді поблажливо або з презирством, як до маргіналів. Вони такі собі професори Преображенські, а ми — наглючі Швондери, які нічого не розуміють в їхніх справах небожителів. Як відомі і поважні журналісти ставляться до «жовтої преси», так вони до нас. Наприклад, цілий заступник голови Адміністрації Президента України може собі дозволити давати в публічному інтерв'ю нам настанови яким має бути наш висновок і що він не може ґрунтуватися на припущеннях. При цьому, ВККС, як кажуть, з незалежних від неї (і, звісно, від АП) причин в порушення закону досі не виклала в паблік досьє кандидатів, хоча мала це зробити 30 листопада минулого року. Нам ці досьє так і не надані, незважаючи на наше законне право доступу до всіх відкритих державних реєстрів і на право збирати інформацію про кандидатів. Пояснення з цього приводу не буду наводити, вони просто жахливі і розраховані на дилетантів. Ми просимо кандидатів надсилати свої анкети нам напряму на портал, щоб спростити процедуру перевірок. Ми ймовірно також будемо вимагати пояснень щодо статків, посад в КПРС, інших органах СРСР. І в цьому значна частина кандидатів нам більше довіряє, ніж державні органи. Не збираюся скаржитися на життя, але на сьогодні маємо доступ лише до двох державних реєстрів і повну відсутність механізмів взаємодії з ВККС в плані перевірки елементарної інформації в умовах повного цейтноту. Вірите, ВККС досі пише і розсилає запити на папері? Жодного електронного листа нам не надійшло, жоден канал обміну інформацією не створений, виразні правила взаємодії не розроблені.
Адміністративний тиск ми не відчуваємо і корупційні пропозиції також не отримуємо. З урахуванням тієї системи, яка існує, кожен член Ради окремо і навіть якась невеличка група не взмозі що-небудь «порєшать». Також неможливо приховати щось від інших членів ГРД, якщо компромат прийшов на наш портал. Отже, всіляку корупцію, у тому числі політичну, я виключаю. Це не означає, що мене не турбують співбесіди кандидатів в АП, закритість деяких етапів тестування і публікації списків «бажаних» кандидатів. Мова тут скоріше не про підкуп членів ВККС, бо голова пан Козьяков С.Ю. — не з тих, хто таке допустить. Побоювання існують в площині корупції політичної. Голови судів, а також різні відомі юридичні авторитети наразі вмикають всі можливі важелі впливу, щоб залишитись на посадах, протягнувши себе і своїх прихильників — і це природно. Але дуже й дуже турбує їхня самовпевненість. Я дивився на екзаменаційні питання. Сумніваюсь, що більшість суддів взмозі належно на них відповісти. Сумніваюсь, що вони всі пройдуть ГРД, хоча б з урахуванням способу життя, що не відповідає доходам, що декларуються, і з урахуванням того знущання над правосуддям, що чинилося за часів Януковича. Однак при цьому вони жваво обговорюють свої подальші плани на своїх посадах.
Чи буде конкурс в Верховний Суд черговим шахрайством за участю одразу всіх гілок влади? Думаю ні. Бо не лише ГРД, а ще багато хто серед членів ВККС і Вищої ради правосуддя буде чинити цьому активний спротив.
Як нам допомогти. Хто дочитав колонку до кінця, зайдіть на наш портал http://grd.gov.ua/і подивіться на список кандидатів (наприклад, набравши в пошуку слово «суд» або назву свого регіона). Раптом вам або вашим знайомим є що сказати нам? Раптом ви маєте цікаві фото або відео? Раптом є свідки недоброченсних вчинків цих людей. Натисніть «повідомити». Це не стукачество, тому що в ліквідації аморальності зацікавлені всі в рівній ступені. Від одного такого несподіваного повідомлення випадкової особи може залежати доля покоління. Епоха Родіонів має скінчитися завдяки випадковим людям.
Випадкові люди — це ми з вами. І лише випадкові люди принесуть справедливість в цю країну.
Це — авторська версія статті, що була напередодні опублікована зі скороченнями виданням delo.ua.
