ПРО ДЕРЕВО ЖИТТЯ

НА ФОТО ДОРЕВОЛЮЦІЙНИХ ЧАСІВ ВИД СЕЛА НА ПОЛТАВЩИНІ. НА НЬОМУ ВИДНО ГОЛОВНУ ПАМ'ЯТКУ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛЯНСТВА — СВИНЕЙ ЧОРНО-БІЛОЇ ПОРОДИ. ЦЕ ТАКА Ж СТАРОДАВНЯ ПОРОДА УКРАЇНСЬКИХ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТВАРИН, ЯК І СІРІ ВОЛИ, МУЛЯЖІ ЯКИХ МОЖНА ПОБАЧИТИ ЛИШЕ В КРАЄЗНАВЧОМУ МУЗЕЇ ПОЛТАВИ. ЧОРНОРЯБИМ СВИНЯМ ТРІШЕЧКИ ПОФАРТИЛО. ЇХ «ПЕРЕТВОРИЛИ» НА МИРГОРОДСЬКУ ЧОРНО-РЯБУ ПОРОДУ. АЛЕ...

Історія цієї породи почалася зі сталінської вказівки — негайно створити для колективних господарств (колгоспів) невибагливу до харчів і пристосовану до несприятливих умов утримання породу свиней, яка б відрізнялася від відомої на весь світ «великої білої породи», але англійської, тобто, буржуазної. Таку породу знайшли на Полтавщині. Чорно-рябих свиней тримали селяни у багатьох селах понад Пслом та Хоролом. І на іх основі справді дуже швидко створили «нову породу». По-простому, народній свині вручили паспорт і назвали «Миргородська». За основу взяли дослідження генотипу професором О. П. Бондаренком. Тобто, і диктатору носа втерли, і народну породу свиней змогли уберегти від знИщення. Характерна ознака цієї породи та, що м'ясо складає в середньому 49—54% від маси відгодованої туші, а сало 37—41%. Інакше кажучи, це була «жива фабрика» з виробництва українського національного продукту — САЛА. Але «миргородська свиня» не змогла вижити в умовах конкуренції глобального ринку. Фактично її убила реклама про шкідливість холестирину. Але холестирин поділяється на дві форми. Є так звані «хороший» і «поганий» холестерин. Так ось, насправді ж саме свиняче сало постачає нашому організму «хороший» холестерин, як і жирні породи риби у традиційному харчуванні приморських народів. А висмоктана з допомогою різних новітніх технологій, так звана, дезодорована соняшникова олія, як і пальмова, як і всі інші ТРАНСЖИРИ, складують у нашому тілі «поганий» холестерин. Та й переорієнтація ринку на м'ясні породи інтенсивного вирощування завдала дуже відчутного удару. І ось в Україні ще торік раптом з прилавків зникло... САЛО! На ринках — дефіцит національного продукту харчування. В країні забракло свиней м'ясо-сальної породи. Згадалася чорно-ряба миргородська...

На жаль, останнє поголів'я Миргододської породи свиней були вирізані кілька років тому. Щоправда у Полтавському НДІ свинарства запевняють, що не все втрачено остаточно і породу можна відновити завдяки збереженому генофонду. Цей генофонд, щоправда, зберігається у пробірках. Але...

Але дивуєшся безглуздості кожного покоління революційних новаторів, які спочатку розчищають майданчик «до основанья а затем...» А потім починають відроджувати свою «революційну породу нетерпимих», як власну похоронну команду. Це представники не ДЕРЕВА ЖИТТЯ. Це порода сезонних бур'янів. У них вся ІСТОРІЯ — на один сезон, на одне покоління. Представники ДЕРЕВА ЖИТТЯ формують власну історію століттями, передаючи у спадок своє надбання, свої знання, свої уміння і мудрість із покоління в покоління, добавляючи до уже засвоєного нове, хоч і чуже, але таке, що потрібно засвоїти. Якщо не встигли самі у цьому житті, то передали, як нагальну потребу, своїм нащадкам. Щоб інші примножували спільне надбання. Представники ДЕРЕВА ЖИТТЯ самі не припиняють вчитися від першого до останнього подиху власного тіла і навчають цього своїх послідовників. Якраз вони і є справжнім генофондом нації. Її насіннями. Тільки вони й продукують справжню ЕЛІТУ. Хто не сприймає цього, хто це заперечує, той спускається по щаблях деградації до виродження у дикорослу форму існування. До речі, з представниками саме такої форми нашим бійцям нині доводиться відстоювати на фронті майбутнє всієї нації. Тож поставте перед собою запитання: якщо вони гинуть за нас, то якими повинні стати ми самі у цьому житті? Служити СПІЛЬНОМУ ДЕРЕВУ ЖИТТЯ, чи власному бур'янізму?