Коли історики, мистецтвознавці будуть вивчати культурне життя України під час війни, вони з подивом відзначать, що в листопаді 2022 року центр художнього життя країни знаходився на Житомирщині за 120 км від Києва, в унікальному Кмитівському музеї образотворчого мистецтва імені Й. Д. Буханчука, що в невеличкому селищі Кмитів. Саме там 26 листопада відбулася презентація першої частини мистецького проєкту відомої київської художниці Марини Шкарупи «Українці: трансформація».

Крім того, 26 листопада саме в цьому музеї, в цей же час, відкрилася експозиція робіт талановитого столичного митця Олега Харча (Олег Харч)  із його оригінального та масштабного проєкту «Мовні паралелізми».

І, накінець, саме в цьому музеї, за пару тижнів до цього, відбулася закрита презентація його ж провокативного андеграундного проекту «Ватна бухгалтерія». Це саме той скандальний проєкт, в якому гостро і дотепно, з використанням незвичайних технік та мови «вульгарного еротизму» на межі фолу", напрочуд точно і безжально висміюється тупість, жадібність "руського міра", розкривається обмеженість і ницість рашистських наративів, символів, історичних міфів та прогнилих "скреп". Додам, що на перегляд "Ватної бухгалтерії" треба записуватись спеціально, і там діють вікові обмеження 18+.

Чудо у Кмитові

Як би там не було, але здивуватися такому напливу мистецьких проєктів зі столиці у маленькому селі міг би лише той, хто нічого не чув про Кмитівський музей образотворчого мистецтва.

Він був побудований ще у 1984 році за спеціальним проєктом архітекторів з Петербургу, що став переможцем всесоюзного конкурсу. Проєктувався спеціально, як місце зберігання та постійного експонування великої колекції різноманітних творів сучасного мистецтва, які кілька десятиліть ретельно збирав місцевий колекціонер і меценат Йосип Буханчук. Аналогів цьому проєкту немає ніде в світі. Внутрішній простір музею, експозиційні зали продумані дуже вдало, із використанням верхнього світла, з динамічним перетіканням об'ємів та перспектив огляду. Уявіть — площа виставкових залів у Кмитівському музеї, 3000 кв. м., більша за експозиційні потужності Центрального Будинку художника в Києві!

Та й сама будівля прикрасила б музейний фонд будь-якої столиці. Тому цей музей покликаний бути центром художнього життя навіть у такому віддаленому місці.

Зараз, попри дуже складну ситуацію, в.о. директора музею Ярослав Хитрий намагається підтримувати в музеї активне художнє життя, залучати до участі сучасних митців з усієї країни, бути на передовій художніх процесів. І така позиція заслуговує на повагу і всіляку підтримку. На вернісажі до Кмитіва регулярно приїжджають культурні поціновувачі з Житомира, Києва та інших міст України.

Марина Шкарупа, Ярослав Хитрий, Олег Харч

Щоправда, обласна влада не дуже розділяє ентузіазм керівника музею та намагається влаштувати якісь сумнівні реорганізаційні процеси, що можуть призвести до зникнення цього унікального музею з мапи України. І цього ніяк не можна допустити. Наразі триває суд, який, сподіваємося, розбереться у тонкощах процесу, зрозуміє важливість музею не тільки для Житомирщини, і покладе край бездумній руйнації культурних осередків під виглядом оптимізації.

Проєкт, що об'єднує Україну…

Але повернемося до подій сьогодення, які заслуговують на увагу та гідні бути висвітленими на рівні всієї Держави та, навіть, міжнародної спільноти.

Проєкт Марини Шкарупи "Українці: трансформація" — це перша частина великого проєкту, який було задумано під час перебування авторки у вимушеній евакуації в березні-квітні 2022 року.

Ідея зробити мистецький проєкт з'явилася раптово, немов прозріння. Сутність його полягає в акцентуванні погляду на трансформацію кодів ідентичності українського суспільства під час війни. Від розпорошеності і відчаю до нової суб'єктності та пробудження колективної свідомості. Мисткиню цікавить, яким чином відбувається саморефлексія українців на тлі найбільших викликів в історії нашої Держави.

Особлива увага приділяється фактору масового біженства – абсолютно нової реальності для сучасної України. Але не нової для історичної та генетичної пам'яті українців, які пережили кілька масових хвиль як добровільно-вимушеного, так і насильницького переселення на чужі землі. Як зазначалося, авторка сама була кілька місяців у вимушеній еміграції, пережила багато поневірянь. Тому ця тема виступає як особисті рефлексії із самої глибини процесу.

У 6-ти живописних роботах першої серії, немов розкривається 6 основних емоцій-душевних станів, які відчували українські біженці, що були змушені тікати від обстрілів.

Надія, відчай, страх, турбота, туга, зневіра… Які різні почуття, але об`єднує їх віра у краще майбутнє, віра у те, що весь цей жах рано чи пізно скінчиться, і наступить мир та злагода.

Евакуація

Події війни, ночівля у бомбосховищах та евакуація під обстрілами показали, що українці здатні демонструвати найкращі якості — взаємодопомогу, людяність, сміливість і щирість, оптимізм і мужність. 

Дорога

Якими повернуться люди на Батьківщину, як зміниться їх мислення, їх бажання і пріоритети? Трансформація внутрішньої свідомості українців на тлі глобальних катастрофічних зрушень, що спричинила війна – саме цей напрямок досліджує художниця за допомогою виразних сюжетів та образного мовлення.

Повернення в майбутнє

Енергії трансформації людей у складних, стресових умовах розкриваються крізь тонкі емоційні прояви. Жанрові картини немов переносять глядача у місця буденних локацій військового часу – до бомбосховищ, перонів, вщент забитих поїздів, таборів тимчасового прихистку… Мисткиня дає глядачеві можливість відчути щось подібне і приєднатись до процесу колективної трансформації  українського народу.

Повітряна тривога

Світ змінився, він вже ніколи не буде таким, як колись. Українці отримали  колосальний поштовх нестримної сили, який пробудив сплячий потенціал нації. Як ми ним скористаємось, чи зможемо розкрити свої найкращі якості, найкращі здібності, реалізувати потенціал? Кожен має знайти свою відповідь, свою відповідальність перед майбутнім. На тлі глобальних викликів  картини Марини Шкарупи спонукають до пошуків нових змістів української національної  ідеї, до спільного творення нової реальності.

Вуличний янгол

Попри усі труднощі та пастки, попри біль, страх і зневіру, у картинах проєкту простежується і відчувається напрочуд сильна і могутня воля до життя, воля до перемоги, воля до повернення додому і відновлення України своєї мрії. У кожному творі звучить певний код, чарівна вібрація що допомагає відшукати точку опори, віднайти орієнтир і внутрішні резерви для якісних змін у власній свідомості.

Тінь

Експозиція з картинами Марини Шкарупи буде відкрита до кінця січня 2023 року.

Довідка. Марина Шкарупа – видатна українська художниця сучасності,  приймала участь у десятках виставок, як групових, так і персональних, в Україні і за кордоном (Нідерланди, Естонія, Німеччина, Франція, Емірати та ін.). Твори мисткині представлені в багатьох музеях та приватних колекціях по всьому світу.