Карфаген таки треба зруйнувати. Але, схоже, починати доведеться з прокуратури.

Якщо ви пропустили цю історію, коротко поясню, чому навколо Офісу генпрокурора так весело.

НАБУ і САП проводять операцію «Карфаген». За версією слідства, один із керівників Офісу генпрокурора створив злочинну організацію, яка систематично отримувала гроші за «кришування» шахрайських кол-центрів.

Йдеться про заступника начальника Департаменту міжнародного співробітництва ОГП Сергія Кропиву. ВАКС уже відправив його під варту з альтернативою застави у 120 млн грн.

7 вересня ВАКС арештував ще двох фігурантів: чи то співмешканку, чи просто коханкуКропиви Єлизавету «Музу» Івахненко — з альтернативою застави у 20 млн грн, та його водія Сергія Куцого — із заставою у 3 млн грн.

І водій тут, схоже, був далеко не просто людиною, яка крутила кермо.

За даними слідства, Куций допомагав легалізовувати майно. Зокрема, на його матір оформили апартаменти в Буковелі, які пов'язують із Кропивою. Крім того, Куцийопікувався побутовими справами співмешканки посадовця Єлизавети Івахненко та возив її на відпочинок.

Непоганий кар'єрний ріст для водія: машина, Буковель, легалізація майна, сімейна логістика.

А сама схема була ще прекраснішою.

Шахрайські кол-центри платили за те, щоб їм не заважали працювати. Тобто поки людей розводили на гроші, ті, хто мав би цю лавочку прикрити, могли заробляти на тому, щоб вона працювала далі.

Фактично — абонемент на безкарність.

Судячи з оприлюднених НАБУ розмов, кол-центри ділилися на дві категорії: «наші» і «не наші».

Наприклад, Кропива запитує помічника про конкретну адресу. Той перевіряє і відповідає: «Ні, то не наш».

Наступного дня за цією адресою працівники ОГП провели обшуки.

Оце я розумію принциповість.

Чужі кол-центри — злочинність, з якою треба боротися.

«Свої» — мабуть, соціально відповідальний бізнес.

90-ті у нас, схоже, так і не закінчилися. Просто тепер замість малинових піджаків — елегантні костюми, а замість «кришування» палаток на ринках — цілі офіси.

А гроші, за даними НАБУ, тим часом успішно перетворювалися на більш приємні речі.

Понад 20 млн грн — нерухомість, коштовності та майно. Ще понад 12 млн грн — активи, оформлені на третіх осіб. Понад 10 млн грн — на рахунках близьких під виглядом легальних підприємницьких доходів.

І от у якийсь момент навіть іронізувати вже складно.

Ну скільки можна? Коли вже нарешті вистачить цих грошей, квартир, коштовностей, схем і «своїх» людей?

Чи є в нас шанс колись побудувати країну, де корупція буде винятком, а не нескінченним серіалом із новими прізвищами?

Хотілося б відповісти: так. Але реальність раз по раз влаштовує цій надії серйозний стрес-тест.

Тим часом у самому Офісі генпрокурора почалося велике прибирання. Сімох прокурорів, які потрапили туди за рекомендацією Кропиви або фігурують у розслідуванні, можуть звільнити. Працівників збираються масово перевіряти на поліграфі.

А самого генпрокурора Руслана Кравченка 8 вересня чекають у парламентському правоохоронному комітеті.

У відставку він поки не збирається.

Каже, що «крапку ставить суд, а не детектив чи слідчий». І юридично з цим важко сперечатися.

Проте одним прокурором ця історія вже явно не обмежується: у матеріалах слідства — «свої» люди, «свої» кол-центри, гроші, майно, родичі, водії, ФОПи та вплив на правоохоронні органи.

Як так сталося, що в структурі, яка мала боротися із шахрайськими конторами, на їхньому прикритті, за версією слідства, примудрилися побудувати окремий бізнес?

Тут уже мало кількох звільнень і масових перевірок.

Хочеться нарешті побачити відповідальність, після якої наступним охочим заробити на державній посаді стане хоча б трохи страшно.