Пригожин — це не тільки елемент новоязу чи приклад соціальних ескалаторів.
Це характерна постать для певних країн, які продовжують зберігати внутрішньо присутню – нехай і заперечувану офіційно чи публічно зовнішньо – єдність з про-російською ментальністю.
Мова про офіційно функціонуючих але офіційно не існуючих, або офіційно не вбудованих в офіційну ієрархію осіб та установ.
Про Пригожина говорять всі – від телеграм каналу до Білого дому – тим самим надаючи йому статусу політичної фігури, яка чинить вплив на ієрархічну структуру держави.
Олігарх – більш підходяща назва, проте з обмовками. Особливість в тому, що первинним чинником «впливу» даного «олігарха» виявились не гроші але саме наближеність до держави.
Попри загальнонародну нелюбов до олігархів розуміємо — щоб стати олігархом слід мати певну кількість якостей, які, будучи б використані для, наприклад, «суспільного блага», викликали б пошану і захоплення того ж суспільства.
Суть змінюється лише від спрямування вектору прикладених зусиль і здібностей.
Натомість, функціонування в ієрархічній системі держави якоїсь «фіктивної» з точки зору закону керівної установи – незалежно від вектору спрямування її «зусиль» — не може виявитись «корисним» або «не корисним» для суспільства, яким керує дана держава, бо зазначених якостей «в» структурі державі можуть набирати лише державні установи управління.
Те саме стосується і посадових осіб – штатних чи поза штатних – які виконують певні функції у вбудованих в ієрархічну систему держави «не» державних установах. Для суспільства ці «особи/посади» можуть набувати певного емоційно забарвленого значення. Проте для власне держави їх діяльність не має ані жодного стосунку, ані жодного значення.
До певного часу.
Наприклад, клоун (якщо той є працівником цирку) не має жодного стосунку до міністерства охорони здоров'я.
Зв'язок між ними виникає виключно у випадку, коли з тих чи інших причин клоун звертається до лікаря (якщо той є працівником системи міністерства охорони здоров'я).
Здоров'я всім і бажаю!
