Зелляд та жінки Шемак *


І цар покликав свого сина і назвав його Зелляд-ханом. І призначив йому мудреців і учених і велів їм, щоб став той у всіх науках обізнаним.

І закінчилось навчання, і головний Візир запитав Зеллеяда: «Які скарби найпрекрасніші?». І Зеллеяд відповів: «Скарби неба».

 І тоді Візир запитав: «А який зі скарбів землі найкращий?»

 «Здійснення блага», — відповів Зелляд.

І Візир сказав царю: «О царю, ми хочемо, щоб призначив ти свого сина Зелляда царем після себе».

І цар звернувся до мудреців та емірів: «Зелляд — ваш цар і благодійник. Кінець».

І йшов Зелляд шляхом свого батька, проявляючи лагідність і справедливість і надаючи благодіяння недовгий термін. А потім забув він свої клятви і пішов шляхом, на якому була його загибель, і посилилася в ньому любов до жінок Шемак. І зібрав він жінок число більше, ніж зібрав Сулейман ібн Дауд, цар синів Ізраїлю.

І коли піддані побачили й узріли, що він вирішив знехтувати розглядом справ і безтурботно ставиться до правління, переконалися вони, що незабаром спіткає їх біда.

І Візир  увійшов до царя Зелляда, впав ниць і сказав: «Ти перестав дбати про справи твого царства. Ти звернувся до твоєї душі і до того, що вона тобі прикрасила з нікчемних пристрастей тутешнього світу, але ж сказано: користь царства, віри і підданих. Моя думка, о царю, що тобі слід гарненько подумати про результат твоєї справи.»

А одна з жінок Шемак, найулюбленіша Зеллядом, увійшла до нього і сказала: «Що це я бачу, о царю, ти стривожений душею? Чи скаржишся ти на що-небудь? Твої намісники і візири хочуть тільки дошкулити тобі і щоб ти не отримував від твоєї влади всієї солодощі і не користувався б благоденством і спокоєм.»

І Візир знову вирушив до царя Зелляда і сказав: «Мир над тобою, о царю! Як це ти міг звернутися до нікчемної насолоди і знехтувати великою справою, про яку тобі слід дбати?»

І дійшло до тієї жінки Шемак сказане Візиром, і вона увійшла до царя Зелляда і сказала: «Піддані — раби царя, а тепер я бачу, що ти, о царю, раб твоїх підданих. Якщо ти погодишся з тим, чого вони хочуть, вони ввергнуть тебе в погибель»

І знову Візир увійшов до царя, і сказав йому: «О царю, пощо занурився в пристрасті й забави? Дізнатися б, хто підбурює тебе до цього! О, якби знати, хто змінив тебе і привів від розуму до дурості! Три рази наставляю тебе, і ти не приймаєш моєї настанови. Знай, що жителі твого царства збираються увійти до тебе і вбити тебе. Чи є в тебе сила проти них усіх? Прийди до тями, скажи людям свої вибачення. Адже якщо каміння, що довго пролежало у воді, вийняти і вдарити одне об одне, від нього спалахує вогонь.»

І жінка Шемак сказала цареві Зелляду: «Завтра вранці поклич десятьох людей із рабів твоїх, людей сили й могутності.  Вели їм не давати нікому до тебе увійти, інакше як одному за одним. І коли хто-небудь увійде, скажи: „Візьміть його і вбийте!“. Якщо ти це зробиш, ти позбудешся їх повним позбавленням, і твоя влада буде безроздільна, і будеш ти робити що хочеш. І знай, що немає для тебе хитрості кориснішої, ніж ця хитрість».

«Це твоє судження вірне, — сказав цар Зелляд, — і твій наказ правильний. Я неодмінно зроблю так, як ти сказала».

І прийшли візири, воєначальники і царедворці, і цар наказав їм входити одному за одним, і раби почали вбивати їх, поки не покінчили з усіма. А потім цар покликав катів і велів їм покласти меч на тих, хто залишився з людей відважних і затятих, і кати не залишили в живих нікого, в кому бачили мужність, і залишили тільки низьких людей і людський непотріб, і потім їх прогнали, і після цього цар залишився наодинці з насолодами, і почав пригноблювати та кривдити так, що випередив злих людей, які були раніше за нього.

А в землі цього царя були копальні із золотом, сріблом, яхонтами і дорогоцінним камінням. І всі царі сусідніх земель заздрили, що він має таке царство, і чекали для нього біди. І один із сусідніх царів сказав собі: «Я отримаю те, що бажаю, і візьму царство з рук цього нерозумного юнака, бо вбив він найвідважніших і найхоробріших людей, що були в його землі. Зараз саме час скористатися нагодою і вирвати те, що в нього в руках, бо він малий і немає в нього знання війни. Він не має вірної думки, і не залишилося в нього нікого, хто б направив і підтримав його. Сьогодні я відкрию до нього двері зла».

І почув Зелляд слова сусіднього царя і сказав жінкам Шемак: «Ви — корінь усякого зла. Я послухався вас, через своє нерозуміння, помилковість свого судження.»

І Зелляд перевдягнувся в одяг жалюгідний і пішов блукати містом. І раптом побачив двох хлопчиків і підійшов до них, щоб почути їхні слова і зрозуміти їх

І він велів одному хлопчикові підійти, і хлопчик впав ниць, і Зелляд жбурнув йому лист сусіднього царя і сказав: «Прочитай цей лист і напиши на нього скоріше відповідь».

І хлопчик узяв листа, і прочитав його, і посміхнувся сміхом, і сказав цареві: «Хіба ти послав за мною для відповіді на цей лист?» — «Так», — промовив Зелляд. І хлопчик відповів великою увагою й покорою і вийняв каламаря й папір, і написав..."

І сусідній цар, отримавши лист, сказав: "Клянуся великим Аллахом, воістину, це велика справа! Як може бути він великим царем, готовим до війни, після того, як він убив учених свого царства і володарів вірної думки і ватажків свого війська, і як може його царство процвітати після цього, щоб виходила з нього така велика сила? І ще дивніше, що малюки в школах пишуть там за царя відповіді, подібні до цієї."

І сусідній цар відповів Зелляду так: "Наше серце заспокоїлося за тебе, хай дозволить тобі Аллах насолодитися твоїм царством і хай надасть він тобі допомогу в твоїх справах! Мир тобі!"

І потім Зелляд запитав хлопчика: "Яка твоя думка щодо зміцнення царства та виправлення справ підданих?" І хлопчик у відповідь йому сказав: "О царю, славний саном, на мою думку, слід тобі, перш за все, почати з видалення з твого серця неслухняності та залишити забави, насильства й захоплення жінками Шемак, якому ти віддавався.

Знай, о царю, що провина не на одних жінках, бо вони подібні до хорошого товару, до якого схиляються бажання тих, що дивляться: хто хоче і купує, тому продають, а хто не купує, того ніхто не примушує купити, і провина — на тому, хто купив."

 "Я визнав за собою провину, як ти й кажеш, о хлопчику", — сказав Зелеяд. — "Я ухилявся від прямого шляху, був занурений у невігластво, відвертався від добрих порад, порушував обіцянки і клятви і зневажав порадників, і причиною всього цього була забава з цими жінками Шемак та їхні обмани. Яким буде вірний план, аби вкоротити їм життя?"

І хлопчик відповів: "О царю, великий саном, я говорив тобі раніше, що провина падає не на одних тільки жінок, — її розділяють з ними і чоловіки, які їх слухаються".

Та цар Зелляд послав за чотирма жорстокосердими рабами і віддав їм тих жінок Шемак, наказавши відвести їх до місця убивства і заточити там. І сумували вони там великою печаллю, і горювали, аж поки не загинули до останньої.

 

Хвала Аллаху, який губить народи і оживляє зотлілі кістки, і гідний він прославлення, і звеличення, і вихваляння на віки віків!


___________
*за перекладами дослівними та безслівними