Направду, чи не гоже було б нам, браття, замахнуться на Вільяма нашого, Шекспіра?

Давно на часі!

Відомий усім прихвостень правителів, гнобителів гноблених. Плагіатор та епігон, на творах якого виховувались нелюди, котрі вогнем і мечем марно намагались жорстоко підкорювати волелюбні народи в усьому світі.

Який твір цього «драматурга» не візьми – все нахабно вкрадено в інших авторів.

«Гамлет» — сюжет із доскандинавських саг і дохристиянських часів, задовго до Шекспіра творчо опрацьований Саксоном Граматиком та Бельфоре.

«Король Лір» — взято з «Історії Британії» та безсоромно переписано з «Хронік Англії, Шотландії та Ірландії»  Голіншеда.

«Макбет» — непомітно «позичено» в того самого Голіншеда.

Які іще потрібні докази?

Справжній народ мудро не звертав уваги на придворні «трагедії» Шекспіра, покликані відволікти увагу від нагальних проблем тогочасної дійсності, тому автор вправно діяв мов по лекалам методичок сучасних пропагандистів — невпинно плазував перед королями і запрошував їх на перегляди. Що подобалось королям – мусили любити графи та лорди. За ними – челядь. Так поступово і створювався міф про «великого» Шекспіра.

Нарешті тепер полуда впала з очей і нам відкрилась правда.

Просякнута і підживлювана імперським ідеями «творчість» Шекспіра  покоління за поколінням виховувала кровожерних вандалів.

Із Шекспіровими цитатами на вустах, червоні мундири прив'язували до жерл гармат вільних індійських селян та впритул розстрілювали з гвинтівок неозброєних африканських зулусів. Увесь світ бачив ці жахливі картини на сторінках підручників історії.

Національно свідомі шотландці страждали під тиском ксенофобської корони. Мільйони вільних ірландців змушені були залишити батьківщину аби не стати жертвами шовіністичного імперіалізму. Кельти, валлійці, пікти – куди тільки не сягала рука узурпаторів.

Запитаймо себе — чи не програму Шекспіра виконували імперські правителі? Чи є реальний вплив Шекспіра на імперську культуру, на його читачів?

А з цим дуже непросто.

Якби творчість Шекспіра мала нульовий вплив на народні маси, це можна було би якось пережити. Проте, цей вплив не нульовий.

Що ми бачимо у Шекспіра? Ми бачимо у Шекспіра всі основні засадничі складові нинішнього імперіалізму.

Іншими словами, в імперській культурі найбільш успішно втілились саме його ідеї «імперії від моря до моря». Очевидно, що це сталося не випадково.

Що ж, із Шекспіра вийшов би вельми кваліфікований і активний учасник телешоу скабєєвих-соловйових.

В кінці XVI на початку XVII століть українські землі перебували під владою іноземних держав. Попри те, в країні складались умови національно-культурного відродження. Перед українцями постала проблема збереження культури і національної ідентичності.

І як же відгукнувся на пробудження України Шекспір? Ми, м'яко кажучи, не побачили від нього жодних рішучих дій у відповідних процесах, не отримали від нього aні in folio, ані quatro і змушені були шукати нові формати.  

То ж не запитуймо себе – чи винен Шекспір?  

Так. Винен.

Б*ти чи не б*ти — ось питання.