Пушкін

Як вже забембали з Пушкіним.

Чесно, я би зрозумів, аби якісь наші хлопці з передової попали на коротку відпустку в Київ і, надивившись на гламурних мажорів у генераторно заструмлених у белкаутному місті недешевих кафе, взяли б пляшку, хлопнули її під бутербродну закусь на лавочці в парку Пушкіна і від злості розхерачили б там бронзового ідола А.С.

Грець з ним, з цим пам'ятником, якщо для такого діла.

Але коли високолобі вчьоні розводяться з лекторних трибун про свої міскулярні культурко-логічні дослідження і таврують Пушкіна (1799-1837) за те, що він «не так» зобразив Мазепу в «Полтаві» і тому став призвідником звірств бурятів, то я хотів би нагадати, що примати, які грабують мікрохвилю, думаючи, що це сейф або які вперше в житті побачили унітаз – такі примати навряд чи мають в своїх помешканнях зачитаний до дірок і перемежований підкресленнями примірник «Євгенія Онєгіна» чи тієї ж «Полтави».

Говорити про бодай якийсь вплив творчості Пушкіна на безмозку, неграмотну (буквально), тотально неосвічену біомасу – це або самому бути безмозким пропагандоном, або вважати такими своїх адресатів.

Вам Пушкін муляє? Припускаю.

Так почитайте Арістовіча. Те що він пише почитайте і що говорить послухайте. Не про Мазепу а про сучасну ще-не-вмерлу Україну, про вами висвячуваний патріотизм, про довбану молодь українську.

Не в Болдіно і не в Кишеневі, і навіть не при дворі Алєксандра чи Ніколая, а при офісі діючого президента. Людина, яка не про «сініє мундіри» а по відверту і безкарно хамську зневагу до українського. Якій дами «горе без ума» в воздух чєпчікі бросают а голова офісу того ж президента «поважаю цю людину».

Якщо ви готові голими руками задушити акаюче бидло, яке зруйнувало ваш дім, яке топче і паплюжить цю країну, вбиває людей, гвалтує, грабує, стріляє, сіє смерть і горе — валіть бюсти, пам'ятники і меморіальні дошки. Знайдіть якийсь «домік-музей», рознесіть його на друзки, насціть у вазони з фікусами, насріте в рояль. Полегшіть шлунок, яким думаєте якщо. Поріжте на туалетний папір всі зібрання творів, якщо вам не відомо про туалетний папір і які з подібних зібрань варто замість нього використовувати.

Головне – не забудьте таки придушити акаюче бидло. Але перше — точно його локалізуйте, щоб часом не помилитись.

«Геть від Москви!» — було геть не про те. Спекулювали ним свого часу саме ті, хто волів знищити українське. Те українське, яке прагнуло вийти з-під «адін Пушкін». Хотіло, щоб не «адін Пушкін» а вся європейська і світова культура. З Пушкіним разом але не Пушкіним «аднім».

«Геть від Москви!» — мало би бути.

Не сталося.

Але якщо, дай Боже, колись буде, то не тому, що вузьколобі спалять чиїсь книжки на якихось площах а тому, що не буде серіалів і серіальчиків, комедій і комедійчиків, пєсєнок і співчиків, пісьменнічков і авторішєк, політішек і політесек, деятелєй і деятєлішек, кровосісів і украіномімліх.

Або не буде «Геть від Москви!».