Командувач Повітряного командування «Схід» генерал Теребуха — особистість легендарна в негативному сенсі. Це яскравий зразок тієї старої, «совкової» школи, не обтяженої культурою та інтелектом.
Як не дивно, саме такі люди у нас найчастіше примудряються пролізти в самі верхи, незважаючи на відсутність серйозного бойового досвіду. Службу він розпочав ще в радянській армії, а золоті роки припали на посаду командира Тактичної групи «Крим» з 2004 по 2008 рік (у нинішніх бойових реаліях служба на курорті в нульові — звучить як анекдот). До речі, залишаючи півострів у 2014 році, він нікуди не продав свою квартиру в елітному житловому комплексі Севастополя...
Усі наступні роки Іван Миколайович завжди був заступником зі штабної роботи, і тільки 2020 року став саме командиром Повітряного Командування " Схід". Думаю, у вас уже склалася приблизна картина того, що з себе як людина представляє генерал?
Але все було б не так погано, якби його поведінка не викликала побоювання підлеглих. Звичайно, всі ми прекрасно знаємо, скільки м%даків і самодурів серед генералів — це практично традиція, але тут... Тут персонаж дійсно ВИДАЄТЬСЯ.
Провину за прильоти по підлеглих позиціях і розташуванні "Ніколаїч" не просто покладає на підлеглих — він прямо звинувачує їх у таємній роботі на ворога і погрожує СБУ!
У всіх він вбачає лише охочих підсидіти його, підставити, саботувати його вказівки — підлеглі жартують, що хоча б поки що не дійшло до підозри у змові з метою вбивства, але "ще не вечір", як то кажуть!
Коли мені розповідав про це мій давній друг-вояка, якому не пощастило вже в солідному віці отримати "подарунок долі" у вигляді Командувача Теребухи, розповідь велася серйозним тоном. На мій сміх з приводу такої ситуації, друг відповів — "Ти не зовсім зрозумів. Він не просто Дурень, у нього з головою РЕАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ, і це вже видно неозброєним оком. І нам уже не смішно від його витівок... До лікаря б його".
Одного лікаря я знайшов — теж Миколайовича, тільки Володимира. Професор Родін, кандидат медичних наук і фахівець у галузі судово-психіатричної експертизи, виявився ентузіастом і зі справжнім науковим азартом взявся заочно "препарувати" Командувача Теребуху, ґрунтуючись на свідченнях тих, кому не пощастило служити під його керівництвом.
За кілька днів професор зателефонував мені й поцікавився: "А військові під час диспансеризації психіатрію взагалі проходять? Тому що наш "пацієнт" її б не пройшов. Якщо звичайно, з таким явним діагнозом у нас не заборонено служити..."
Далі — письмова відповідь Родіна щодо психічного стану Теребухи:
"Регулярно озвучувана маячна симптоматика переслідування, коли людина впевнена, що їй вставляють палиці в колеса, за нею стежать — це головний маркер потенційної шизофренії. Це серйозне психічне захворювання, яке супроводжується порушенням мислення, сприйняття реальності, емоцій, мови та поведінки. У хворих відсутнє критичне ставлення до свого стану, у більшості випадків вони впевнені, що здорові. За даними ВООЗ, людей, які підтверджено страждають на такий діагноз, в усьому світі близько 23 мільйонів, проте непідтверджених — у рази більше.
Ще один ймовірний розлад, до якого схильний Іван Миколайович, — це Обсесивно-компульсивний розлад (ОКР). Це ще одне захворювання, пов'язане з тривогою: у разі нього у хворого виникають нав'язливі страшні думки, з якими він не здатний боротися. Супроводжується патологічною заклопотаністю порядком, прагненням до контролю, бажанням досягти досконалості у виконуваній роботі. Але водночас відзначається і мізерність емоційної сфери. Людину з ОКР можна розпізнати за тими самими ознаками в мовленні, що й хворих на генералізований тривожний розлад. Це скарги, недовірливість, повторювані розмови про побоювання. Однак набагато ефективніше буде поспостерігати за її поведінкою, відстежити якийсь ритуал, за допомогою якого хворий полегшує свій стан.
Відсутність медичного вивчення пацієнта та необхідного лікування у випадку з Теребухою може призвести до погіршення стану та набуття нових, куди більш небезпечних розладів, на кшталт Біполярного афективного розладу (БАР), який характеризується "маятником" у стані від маніакального до депресивного, або ж порушення розвитку центральної нервової системи (ЦНС) — друге є дуже вірогідним у зв'язку з його віком.
Як лікар можу сказати коротко: перед нами ще не психопат, але вже явно нездорова людина".
Так, моєму другові і його товаришам по службі можна лише поспівчувати — бо ніхто з них не піде і не доповість вище, що Командувач Повітряного Командування " Схід" — у прямому сенсі відбитий на голову. Ще з радянських часів в армії у нас ставлення до психічного здоров'я вельми скептичне й умовне. Тим паче, якщо воно з головою компенсується ЛОЯЛЬНІСТЮ і старанністю — а її у Теребухи дуууже багато.
