Вчора Зелинський наклав ембарго на Ермітаж. Не знаю, хто його напоумив, але я б розцілував цю людину.

Справа в тому, що саме туди після знищення Січи потрапили клейноди, тобто прапори, булава кошового, перначі курінних, срібний каламар писаря, печатки.

До 1941 року все це було доступне для вчених, а інколи – і для відвідувачів.

До 1956 року існування клейнодів згадувалося в друкованих виданнях Ермітажу.

Після того, як (у 1960р) до Дрездену повернулися скарби Дрезденської галереї навіть комуністичний уряд України заїкнувся про повернення козацьких реліквій.

Відповідь була приголомшуючою – реліквій ніколи не було в Росії і Ермітажі зокрема.

Перепитувати не рекомендувалося.

З початку періоду перебудови і міністерство культури України, і окремі музейщики намагалися навести довідки.

Відповіді були – в тому числі і мені особисто – за методом «ти йому „тату“, він тобі „кату“».

Ходили вперті чутки, що клейноди знищено.

Не хотілося б вірити, що це можливо.

Але я, з розмови 1990р. виніс враження, що співробітники Ермітажу щось знають, що доля клейнодів в їх колі – не таємниця.

Варіантів може бути два – або клейноди знищено, або їх приховують. І те, і інше – злочин.

Костянтин Когтянц,