Останніми тижнями спостерігаю активність у ЗМІ деяких виробників тепла. Через публікації замовного характеру намагаються поширити у суспільстві декілька «свіжих» думок. По-перше, стверджують, що через дорогий газ від Нафтогазу ціни на тепло зростуть на 40%. А далі вдаються до прямого шантажу уряду: ви або дайте нам більше дешевого газу, і не питайте, куди ми його подінемо, або готуйтеся відповідати перед людьми за подорожчання тепла. По-друге, пропонують продавати газ «Укргазвидобування» напряму ТКЕ, що, нібито, допоможе збити ціну. Є ще декілька «інновацій».
Нахабству окремих комунальників немає меж. Я не прихильник нафтогазової монополії, але у випадку із ТКЕ хлопці з Богдана Хмельницького, 6 поводяться чемно. Навіть занадто. Тут вже можна вести мову про державну підтримку цілої галузі, а не про її «дискримінацію». Для тих, хто не слідкує за реформуванням ринку газу для виробників тепла, нагадаю хід подій. Режим покладення спеціальних обов'язків (ПСО) продовжували декілька разів, аби теплокомуненерго не полишали «теплу ванну» споживання енергоресурсів у борг. Відміну цього режиму чекали з 1 травня. Тому ще у квітні продавець газу в структурі Нафтогазу — газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» підготувала річні контракти для тепловиків. Частина з них уклала ці угоди. Навіть рішення уряду від 30 квітня 2021 року про продовження дії ПСО до 20 травня не змусило ці підприємства відмовитися від рамкової угоди — це про щось говорить. Але пропозицію їм ще покращили, можливо, щоб виграти конкуренцію на новому ринку.
У цей час ціни на газ на світових біржах вже почали стрімкий зліт. Але українським ТКЕ та ОСББ зробили пропозицію, від якої важко відмовитися. Мова йде про трирічний контракт із фіксованою ціною на рік на обсяг, що дозволяє покрити енерговитрати на опалення житлових будинків, а при економії ще залишити для інших споживачів. Ціну газу навіть знизили порівняно із річним контрактом — боротьба за стабільного клієнта. До того ж «Нафтогаз Трейдинг» взяв на себе всі витрати та ризики при закупівлі газу у виробників за мінімальної маржі. Тому ТКЕ та ОСББ простіше і дешевше працювати із цією компанією, аніж напряму із газовидобувними підприємствами.
Для розуміння: комунізм для теплокомуненерго закінчився. Український газ вже не можна віддавати задарма для використання у сірих схемах та перепродажу промисловості під прикриттям турботи про людей. Є ринок, в тому числі імпортери — купуйте у будь-кого. Якщо не влаштовує ціна, то закривайтеся — люди перейдуть на індивідуальне опалення: газові чи електричні котли. Але звичка сподіватися на дешевий ресурс держави залишилася. Тому простіше говорити, що ціна від НАК змусить підвищити вартість ккал на 40%. Але це відверта брехня.
За розрахунками експертів, зміна вартості енергоресурсів на опалювальний сезон 2021/2022 рр. порівняно з діючою ціною може викликати необхідність підняття тарифу в середньому на 10%. Проте практика свідчить, що ціна газу не завжди впливає на цифри у платіжках населення. Приміром, у 2020 році при дії режиму ПСО середня ціна газу для ТКЕ знизилась порівняно із 2019 роком майже на 30%, проте це не вплинуло на вартість послуг з теплопостачання. З іншого боку, Харківська міська рада вже заявила, що не планує підвищувати тарифи на тепло для населення у опалювальний період, хоча основні підприємства теплокомуненерго міста працюють із «Нафтогаз Трейдингом» (https://www.city.kharkov.ua/ru/news/-48538.html).
Не відповідає дійсності й твердження про «дискримінаційні» умови трирічного контракту. Договір є у відкритому доступі (https://naftogaztrading.com.ua/documents/examples). Він є стандартним. При його підготовці пішли на суттєві поступки виробникам тепла, наприклад, позбавили необхідності нести відповідальність за небаланси, тобто чітко прогнозувати свої витрати. Угода містить лише загальноприйняті в правочинах вимоги щодо платіжної дисципліни. Дорікання, що ТКЕ не можуть сплачувати за газ через борги держави, виглядають, як мінімум, лукаво. Чомусь у договорах зі споживачами ТКЕ включають пункт щодо пені за невчасні розрахунки та не роблять виключення на випадок відсутності у людей коштів через можливу затримку виплат зарплат і пенсій. Якщо подивитися договір, то зрозуміло, що він спрямований на стимулювання економії енергоресурсів та унеможливлення безоплатного споживання газу. Це стосується і тристороннього договору списання між банком, «Нафтогаз Трейдингом» та виробником тепла, що прописаний в угоді. Він вступає в дію у випадку боргів та гарантує, що гроші споживачів підуть саме на оплату газу, а не на інші цілі.
Договір не містить вимог авансових платежів. Порівняно із ПСО вводиться часткова оплата спожитого газу, яку плутають із передоплатою. Таке положення договору вже виконують майже 600 виробників тепла, що уклали трирічні угоди на постачання газу. Кажуть, що у ТКЕ немає грошей, бо люди сплачують за підсумками місяця. Скористаймося досвідом Європи. Акумулювати необхідні кошти там допомагає робота по заохоченню споживачів сплачувати вчасно, або навіть вносити передоплату: платиш аванс — тариф менший.
Але найбільш активно суспільству намагаються нав'язати думку про те, що стримати тарифи на тепло допоможе продаж газу українського видобутку підприємствам ТКЕ без посередництва «Нафтогаз Трейдингу». Ця історія мусується не один рік під різним соусом. То пропонували виокремити видобувні компанії, то продавати їх ресурс на біржі. Тепер ось — підписати прямі договори з ТКЕ. Така ініціатива має на меті лише одне — отримати безконтрольний доступ до дешевого газу «Укргазвидобування», який можна дорого продати за кордон чи промисловості. Тому таке «покращення» не може вплинути на ціну енергоносіїв, адже маржа трейдера наразі є мінімальною. Якщо взяти витрати на закачування та зберігання газу, то її, напевно, взагалі не буде. До того ж газовидобувні компанії не мають персоналу для ведення договірної роботи із тисячу ТКЕ та ОСББ та не готові працювати із нульовою маржею.
Отже, виробникам тепла треба не звинувачувати та шантажувати уряд, а зрозуміти, що мета у всіх одна: отримати газ за прийнятною ціною, щоб в домівках українців було тепло взимку, а видобувні компанії мали кошти на розвиток. А оцінку тим, хто притримується іншої точки зору, повинні дати виборці, які можуть виправити свою помилку будь-коли — історія українських майданів яскраве тому підтвердження.
