- Що там? Є щось цікаве?
Лех ліниво дивився на Меліка, котрий зосереджено читав щось на екрані смартфону.
- Як тобі казати… Є, звісно. Ось диви, Сюзана Озима в політику вирішила піти, а на ней депутатка наїхала. Щось про футболки, про волонтерку… коротше завертелося.
- І що?
- Ну як що. Нарід коментує, срется з цього під постом в фейсбуці Озимой.
- Таке собі… а за що срутся?
- Та хто за що, як завжди. Наприклад диви, Жека Касарь піставив лайк під якимось коментом, а нашому Міше Макакуру це не сподобалось і той наїхав на Косаря що він підтримує партію той депутатці.
- А Жека що?
- А Жека послав його нахуй та казав що йому немає часу в політику гратись поки війна.
- Ну правильно сказав.
- Чого це?
- Так війна ж. Нащо час тратити на оце все. Яка нахуй політика. Ну пішла Сюзана в політику, і що. Невже вперше? Ні. Ну таке. Оця вся возня хто кого лайкнув, хто кого не лайкнув — це така нудота, що капець.
Лех затягнувся цигаркою та випустив густий стовб диму в стелю. Мелік незадоволено покачав головою та передразнив товариша.
- Це такя нюдотя… Оце ти душний став.
- Не я такий, життя такє, Меліку.
- Доречі, ти б від стінки отошов би.
- Чого?
- Щоб біле пальто не запачкати.
- Оце ніхуя собі ти дотепний хлоп! Я в пікселі, мені похуй. Ну погодись, ти оце все читаєш тільки тому що тебе робити нічого, а не тому що дійсно цікаво що там з політичними двіжухами в Київі.
Мелік задумався, потім ківнув.
- Взагалі звісно так. Але це ж все не чужи люди.
- Та хай бавляться собі в політику. Ось чесно тобі кажу — якщо я почую, що Юра Гумиденко відпиздив Сергія Ленещка копченою рибою в процесі політичної дискусії, то у мене буде тільки одне питання: він зробив це копченою трескою чи ні? А, ні, два. Якщо ні, то чому не трескою. І все, повір мені.
- Згоден.. Але я б на це подивився з задоволенням.
- На опиздюливання трескою?
- Ага.
- Та взагалі огонь було би.
Далі буде.
