Копія громадських слухань у Конотопі, вул.Бр.Лузанів 51      Сьогодні  моя  розповідь буде про те, як  міський голова Конотопа А. Семеніхін  узаконює «торгові ларьки та сарайчики», що звуться офіційно, як малі архітектурні форми, одурюючи конотопців у їх законних правах та свободах, лобіюючи інтереси нахабних комерсантів.

 

       У якості наглядного прикладу візьму історію забудови всім відомої у Конотопі  Z-МАФи і про яку я вже окремо писав.

 https://site.ua/kolka.konotop/48262

     Для того щоб зрозуміти, як працює бюрократично-корупційний механізм у міській раді Конотопа, під головуванням А. Семеніхіним я відзначу ключові юридичні аспекти:

       Законність  будь-якого  будівництва в Україні  регламентується  ст. 376 Цивільного кодексу України, за наступними пунктами:

  1) Здійснюється на спеціально відведеній для цього ділянці.

2) Має всі необхідні дозволи.

3) Проходить у цілковитій відповідності з проектом.

4)Без порушення стандартних будівельних норм і правил.

5) За умови позитивного вердикту громадських слуханнь.

     Недотримання будь-якої з цих вимог дозволяє   оголосити будівництво  самочинним, після чого воно підлягає знесенню за рахунок забудовника.

        Але все це  нажаль тільки на папері, на практиці цей закон  залишається лише юридичною теоретикою.

      Ключовим моментом у цій всій дозвільній процесії  стає  саме процедура громадських слуханнь. Адже будь-яка забудова згідно чинного законодавства повинна  у першу чергу погоджуватись з  громадою, а потім вже дозволи виконкому та сесійні рішення і т.д.

     Діюча система місцевого самоврядування в Україні, за чинним законодавством наділяє кожного члена територіальної громади правом на контроль і участь  безпосередньо у цьому ж самоврядуванні. Інструментом такого контролю для кожного члена громади є громадські слухання. Вони гарантовані статтею 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».     

       Але для конотопських «шахраїв при владі» нажаль це не є перешкодою.

      Паперово громадські слухання, щодо будівництва тимчасових споруд  були проведені, проте якщо Ви запитаєте будь-кого з проживаючих  мешканців будинку  Бр. Лузанів 51, то дізнаєтесь, що ніяких громадських слуханнь ніхто з них не чув та не бачив. Вищезазначене слухання не проводилось і ніхто з них не погоджував   та не давав згоду на подібне зухвале будівництво під їх будинком, крім самого забудовника комерсанта Порохні та його рідних, що придбали у цьому будинку аж дві квартири.

 

     Як таке можливо? Істина стає зрозумілою, коли подивитись на копію протоколу самих громадських слуханнь, що надаються відділом архітектури та будівництва Конотопської міської ради: за ним виходить, що  якісь невідомі 4 особи дали погодження на будівництво декількох ТС ( тимчасових споруд), замість всього 70-квартирного будинку.    Саме  чомусь лише їх, органи Конотопської міськради, почули...

       Так само як почули  і бабцю з  села Кошари  Порохню Н., що вирішала збудувати на чесну пенсію аж 4 ТС ( тимчасові споруди) і написала заяву до міської ради.

        Комерсант Порохня оформив дозвіл на свою матір де-юре,  щоб де-факто збудувати  величезний сарай у центрі Конотопа — Z- МАФу вклавши  у проект кошти невідомого походження, як особисті так і своїх компаньйонів.

    Але при цьому,  багаторазові  та колективні скарги відносно заборони будівництва та незаконності МАФи під будинком Бр. Лузанів 52 виявились безрезультатними. У  поліції та міській раді Конотопа  ніхто з держпосадовців не захотів почути простих конотопців та не вбачив у них ознак незаконності, надавши  лише відповідь у вигляді бюрократичних формальних  відписок.

      Історія з будівництвом цієї МАФи у Конотопі підтверджує   діючу і досі  формулу: мер Конотопа А.Семеніхін + нач.поліції Конотопа+ комерсант-забудовник МАФи= «шахрайсько-комерційний синдикат», що  реалізується «руками» підлеглих  держпосадовців Конотопської МРади та поліції.

      Схема чудово працює та дозволяє нашим можновладцям залишатись " білими та пухнастими", з "руками які нічого не беруть", бо все прикрито " фантиком закону" , а " жар гребуть" руками своїх підлеглих.

     У цілому  можна сказати так : це є приклад  порочного  кола колективної безвідповідальності наших держпосадовців, що лобіюють інтереси непорядних та нахабних комерсантів таких, як О. Порохня у Конотопі, "заробляючи" на законних інтересах та правах  конотопців.