На прохання друзів написав хронологію моїх подій від перших днів війни.
24.02.22.Знаходжусь у черговій відпустці та лікуюсь паралельно від чергового ковіда.
Зранку почалася війна, увечері Конотоп вже в окупації.Все політичне керівництво потікало, керівникі місцеві по домашнім норам.
Не зважаючи на юридичні та фізичні обставини виходжу на роботу у своє рідне хірургічне відділення через масові санітарні втрати, вночі оперуємо важкопоранених, серед них в/с 58, які були нетранспортабельні, це мій хірургічний обов'язок.
Продовжую далі працю на своєму робочому місці- працюю у хірургічному відділенні, оперуємо переважно поранених цивільних.Знаходячись на приписі у військоматі по в/ч місцевої ТО, проте з поверненням військомату у Конотоп, мене чомусь не мобілізують ....
Мобілізований 17.05.22. на 8 курси з перепідготовки лікарів на базі УВМА, курси проходив на посаді старшого офіцера роти мобілізованих.
Розподіл згідно наказу підписаного Головнокомандувачем, який подала командувачка медичних сил Остащенко Т. М. виявився вищої міри не компетентним, що принижує мою офіцерську честь та гідність ( мене випускника УВМА, за фахом хірургія з магістратурою, учасника АТО , яке пройшов хірургом, практикуючого хірурга Конотопської ЦРЛ),адже отримав припис до 56 бригади у медроту на посаду ординатора, що не відповідає ні моїй ВОС , ні посадовому рангу- на лейтенантську штатку у моєму званні капітана з 2015 року ...Це все де-юре...,де-факто виконую обов'язки «голіменького терапевта» та фельдшера-парамедика, у цілому з мене кадрового хірурга зробили парамедика,це майже як з льотчика танкіста-кулеметника)))
Наказ командування медичних сил виконав не зважаючи ні нащо та форсмажори, та прибув до свого підрозділу у Донецькій області 02.07.22. Форс-мажор 01.07.22. — довелось зранку прооперуватись з приводу нагноєної атероми спини.Як наслідок служба протягом місяця з гнійною раною без звільнення від посадових обов'язків не на день.
З приводу непогодження у компетеності наказу рідні написали скаргу та звернення на ім'я вищого командування країни та командування медичних сил. Бюрократичний станок зависнув у вигляді відповіді з командування Сухопутних військ...
Кожен фахівець буде потрібним і ефективним країні лише тоді, коли виконуватиме свої професійні обов'язки та вміння, і це актуально завжди,і особливо під час війни...
Вважаю, що даний наказ ганьбить мою честь, як офіцера і фахівця,що все своє життя присвятив хірургії, освіта отримана в Українській Військово Медичній Академії, базується на кадровій освіті військового хірурга ( УВМА 2007 з науковим ступенем магістра медицини),начальника хірургічного відділення в/ч А 1615( смт Черкаське 2007-2009) та учасника АТО(2015-2016) на посаді хірурга військово-польового госпіталю.
На теперішній час очікую відповідь лист від командування Сухопутних військ України,що затримується з 03.09.22.
Бажаю допомагати Батьківщині та українцям під час війни компетентно та коректно: а саме тим, що я вмію,тим чим спасав життя та здоров'я у мирний час- професією хірурга, працюючи в операційній, в умовах військового госпіталя ...
Вважаю, що призначення мене, після змістовного перегляду моєї кандидатури вищим командуванням, на посаду, яку я займав під час мобілізації — ординатор хірургічного відділення військово-медичного госпіталя, буде проявом компетентності і професійності з боку вищого командування. І у першу чергу перед моїми рідними,близькими,колегами та просто громадою Конотопщини, яка мене знає, та була обурена моїм мобілізаційним призначення під час війни.
Адже хірургів не хватає у цивільній медицині Конотопа також, військові дії заторкують Сумщину також, військові,що боронять Конотопщину потребують хірургічної допомоги також, а на місця подібні медичній роті — достатньо звичайних фахівців з середньою медичною освітою. Радянський військовий принцип: закрити дирку будь-якою ціною — це ознака «совковщини», а не сучасної військової реформи, хірурга з парамедика може зробити будь-хто, а ось з парамедика хірурга- лише великий час та великі кошти держави.
10.09.22. хірург Микола Пасько
