Моя стаття призначена не для тих хто живе або служить у теплі та біля побутових благ сучасної цивілізації, це мій досвід виживання в мінімальних людських умовах передової перейнятий від побратимів.
Адже будь-що ми починаємо цінити лише тоді, коли воно зникає, або коли наші обставини відбирають його у нас. Саме так і з теплом, коли з холодами приходить осінньо- зимова пора, воно стає дорогоцінним даром.
Я розповім про мінімальні можливості до зігрівання, якими особисто користувався:
1) При наявності чайника та засобів його нагрівання я використовував за нагоди його, як грілку: відразу після закіпання брав його у шкіряних рукавичках та ставав на розлив, обнімаючи його своїми долонями.Це дозволяло бути з теплом доки не закінчиться розлив гарячої води, або до остивання залишків окропу.
Ця метода буде більш раціональною у випадку обмежених енергоресурсів, наприклад балончиків для газу , у порівнянні з методом, коли окремо нагрівають каміння для повільного термовиділення.
2) Коли взагалі немає ніяких засобів, проте доводиться через бойові обставини, перебувати в оборонних спорудах, а для того, щоб помочитися — є лише можливість у пляшечку. Тоді також є можливість використання цієї тари у якості грілки, що зігріє ваші руки вашим же виділеним внутрішнім теплом.
3) Коли ти сидиш на консервах, то щоб зігрітися, дуже у нагоді вам стане пічечка зроблена з консервної банки, у якій робляться симетричні отвори за боковою поверхнею. Використовуючі маленькі та сухі гілочки та інший побутовий горючий хмиз ви зможете не лише зігріватися, а і сушити своє взуття, мати джерело освітлення. Тим паче у якості палива підійде мінімальна кількість паперово-дерев'яних відходів. Також безумовно не забувайте про техніку протипожежної безпеки.
Коли полум'я у цій пічечці згасало, проте ще були вуглі- я брав її у руки у рукавичках та далі ще грівся продуваючі вуглики своїм видихом чи рухаючи сам пристрій.
Будьте здорові і нехай Вам завжди буде тепло!
29.11.22. Первомайка.
Донецька область.
Хірург Микола Пасько.
