У розпал зернової кризи багато людей закликало ігнорувати жорсткі випади польських урядовців в бік України, пояснюючи це напруженою передвиборчою атмосферою.
Після підрахунку голосів вже можна сказати, що серед багатьох інших ставок правлячої партії провалилась і ця. Хоча праві популісти з «ПіС» і здобули формальну перемогу, кількість отриманих мандатів навряд чи дозволить їм створити уряд навіть в союзі з право-радикальною проросійською «Конфедерацією», не те що самотужки. Тож восьмирічне правління «ПіС», ймовірно, добігає кінця – справжнє «політичне диво», як про це пишуть спостерігачі.
Що це означає для нас? Якщо нинішній проєвропейській опозиції, яка сумарно набирає більшість у парламенті, вдасться сформувати коаліційний уряд, маємо шанс налагодити більш поміркований та конструктивний двосторонній діалог передусім з проблемних питань економіки, історичної памʼяті і вступу України до ЄС.
Але і тут є нюанс: головна мета опозиції – а саме повернення Польщі в «європейський дім» – передбачає набагато менше гучних заяв і набагато більше політики в загальноєвропейському руслі. Окрім того, попереду ще коаліційні переговори, формування і робота нового уряду – процес, який навряд чи мине безболісно. Тут достатньо згадати хоча б той факт, що представник «ПіС» Анджей Дуда обійматиме посаду президента до 2025 року.
Та найголовніше, що своїм голосуванням польські виборці поставили перешкоду на шляху право-популістського маршу по Європі. На додачу до зашкарублого Віктора Орбана в Угорщині і не менш скандального Роберта Фіцо в Словаччині, третя каденція «ПіС» мала всі шанси перетворити країну на лідера цього зміцненого анти-європейського (а в перспективі й анти-українського) блоку в ЄС. Хочу сподіватись, що такого ж краху зазнаватимуть популісти й в інших європейських країнах.
На цьому тлі Україні теж корисно повертатись до відповідальної політики і дорослої дипломатії, щоб нам все ж таки вдалось не тільки перемогти на полі бою, а ще й відновитись.
Підписуйтесь на мої соціальні мережі:
