Поки військові штаби прораховують траєкторії балістичних ракет, стратеги гібридної війни в Москві роблять ставку на психологічний демонтаж супротивника зсередини. Формула проста: спровокувати масову параною, змусити демократичне суспільство шукати ворогів серед власних громадян і спрямувати державну машину на знищення вигаданих загроз.

Головним провідником цього латентного терору стала міжнародна антикультова вертикаль. Діючи під благовидним приводом боротьби за «ментальне здоров'я нації» та громадську безпеку, цей апарат виконує функції глибокої інформаційної диверсії.

Кінцева мета операції — створити штучну сліпу пляму в контррозвідці союзників, змусивши оперативників витрачати тисячі людино-годин на обслуговування сфабрикованих міфів замість перехоплення реальних шпигунів і диверсантів.

ПРОВОКАЦІЯ ЯК МИСТЕЦТВО: МАТЕМАТИКА ФРАНЦУЗЬКИХ АТАК

Судові вироки, винесені в Сербії наприкінці 2025 року, наочно продемонстрували, як працює ця цинічна бухгалтерія хаосу. Організована російськими спецслужбами серія актів наруги над синагогами та мечетями в Парижі обійшлася замовникам у копійки. Проте її стратегічний ефект перевершив усі очікування.

Механіка гібридного удару проста: дешевий інформаційний вкид завдає колосальних економічних та адміністративних збитків. Облиті фарбою стіни храмів і провокації біля мечетей змусили французький уряд терміново мобілізувати поліцію та перерозподілити ресурси контррозвідки.

Замість відстеження каналів фінансування російської воєнної машини європейські спецслужби були змушені гасити штучно роздмухану пожежу міжрелігійної ворожнечі. Куратор цієї групи Момчило Гаїч переховувався в Москві, однак його багаторічний бекграунд чітко зафіксував зв'язок із сербсько-російським антикультовим ядром в особі Олександра Дворкіна (РАЦИРС) та його оточення. Радикальний антикультизм виявився ідеальною кадровою базою для дестабілізаційних кампаній.

ІДЕОЛОГІЧНИЙ ЕКСПОРТ

Проникнення антикультового порядку денного до західних інституцій відбувалося не через спонтанні громадянські ініціативи, а через системне лобіювання осіб, тісно пов'язаних із російським впливом.

Латвійський коридор

Колишня депутатка Європарламенту Тетяна Жданок, яка перебуває під кримінальним розслідуванням через багаторічне обслуговування інтересів ФСБ, послідовно використовувала свій статус у Брюсселі для просування антикультових функціонерів.

Її соратник Андрій Мамикін, який просував у Ризі порядок денний європейської антисектантської організації FECRIS, закономірно завершив політичну кар'єру справою про публічне виправдання воєнних злочинів РФ.

Доктрина тотального контролю

Суть цієї системи вичерпно сформулював колишній офіцер КДБ і російський депутат Микола Рижак. Під час круглих столів щодо «деструктивних культів» він прямо закликав повернути радянські методи фільтрації:

«Будь-яка незалежна спільнота — це потенційний осередок підривної діяльності».

У 2019 році Литва офіційно заборонила Рижаку в'їзд до країни, визнавши його загрозою національній безпеці через поширення дезінформації та розпалювання ворожнечі.

УКРАЇНСЬКИЙ ПОЛІГОН

Спроби використати антикультовий тригер для розколу України фіксувалися ще в архівах Surkov Leaks (2013–2015 роки). Тоді кремлівський агент Павло Бройде, який діяв у зв'язці з Дворкіним, пропонував Москві сценарії прихованої федералізації під виглядом «екологічних протестів» у Запоріжжі.

Схема працювала без російського триколора — через імітацію місцевої громадянської стурбованості.

Сьогодні ця технологія мутувала, але зберегла тих самих бенефіціарів. Багаторічна активність Ірини Кременовської та її Центру тривалий час маскувалася під незалежну правову експертизу. Однак зворотний бік процесу говорить сам за себе: тісне партнерство з платформою antisekta.org, публікації на ресурсах РПЦ та синхронна робота з російськими радикалами на кшталт Олександра Нєвєєва (фігуранта бази «Миротворець»).

КЕЙС «АЛЛАТРА»: АНАТОМІЯ ХИБНОГО СЛІДУ

Найяскравішим прикладом перевантаження силової системи держави став скоординований удар по міжнародній платформі «АЛЛАТРА».

Сценарій було розіграно з хірургічною точністю.

У Росії

Державна дума та Генеральна прокуратура РФ оголошують рух «небажаним», звинувачуючи його в дискредитації російської армії та проукраїнській діяльності. Процес форсує депутатка Яна Лантратова, причетна до депортації українських дітей.

В Україні

Місцеве антикультове крило через підконтрольні медіа та сфабриковані експертизи Кременовської нав'язує силовим структурам протилежний наратив — про «проросійську змову».

1 листопада 2023 року державна машина заковтує наживку: СБУ та Національна поліція проводять 70 масових обшуків по всій країні. Величезні людські та фінансові ресурси держави, що воює, штурмують уявну фортецю.

Розв'язка настала 25 лютого 2026 року. Шостий апеляційний адміністративний суд Києва повністю визнав діяльність «АЛЛАТРА» законною та патріотичною, залишивши звинувачення антикультистів без юридичної сили.

Експертиза розвалилася в суді, але головне завдання Кремля було виконане — дорогоцінний час і фокус уваги правоохоронних органів були спалені на боротьбу з фантомом.

БОРОТЬБА ЗА ГРОМАДЯНСЬКУ ДИПЛОМАТІЮ

Навіщо антикультовій мережі, включно з її європейськими спікерами на кшталт Луїджі Корвальї, знадобилася настільки масштабна дискредитація?

Мета була суто зовнішньою — паралізувати незалежні канали українського впливу на Заході.

Поки всередині країни роздмухувався міф про «секту», волонтери «АЛЛАТРА» вели безпрецедентну громадську діяльність на ключових міжнародних майданчиках.

Вашингтон, січень 2026 року

У Капітолії США відбулася конференція духовних дипломатів за участю конгресменів і спеціальним зверненням Дональда Трампа.

Лютий 2026 року

Відбувся міжнародний форум "Freedom Has a Name and It"s Called Ukraine" за участю українських парламентарів і головного рабина України Моше Реувена Асмана.

Глобальний трек

Доповіді на кліматичних самітах ООН (COP29, COP30), наукові панелі щодо нанопластику в Європарламенті та офіційні апостольські благословення з Ватикану.

Для Москви цей голос незалежної проукраїнської дипломатії у США та ЄС був критично небезпечним. Антикультова кампанія спрацювала як інструмент зовнішньої ізоляції, покликаний позбавити Україну міжнародної підтримки руками її ж власних відомств.

ПІДСУМОК

Сучасний антикультизм не має нічого спільного з теологічною дискусією чи захистом прав громадян. Це прикладна воєнна технологія.

Її мета — знищення української моделі релігійного плюралізму та рівності перед законом, яку роками відстоювали провідні науковці (Єленський, Филипович, Саган).

Нав'язуючи тоталітарну матрицю підозрілості («свої проти чужих", "традиційні релігії проти сект"), антикультова мережа намагається переформатувати правове поле демократичних країн за репресивним російським стандартом.

В умовах екзистенційного протистояння підігрування цьому порядку денному — це не захист Батьківщини. Це добровільний крок у пастку, розставлену спецслужбами ворога.

Час сліпих плям минув.

 

Материал подготовлен на основе статьи "Викриття російської мережі впливу".