Дуже цікава пропозиція британського прем'єра Бориса Джонсона щодо створення нового союзу між Україною, Польщею та Британією. Назвати її зовсім новою складно – про це розмовляли на рівні МЗС та ЗМІ вже раніше. Україна на таки пропозиції дивилася досить прихильно, але чекала офіційної пропозиції. Дочекалась. Але поки офіційно не коментує, бо… бо тут цікаво досить. Тут треба почекати рішення Польші, реакцій Берліна, Парижу та Вашингтону. Думка Москви взагалі нікого не цікавить, ну то таке. А потім почнуться дуже складні перемовини та консультації.
Це буде дуже цікавий проєкт, але там ще дуже розмиті контури. Почнемо зі складу. Великобританія, Україна та Польща то зрозуміло. Три країни Балтії, безумовно охоче приєднаються. Далі питання. Туреччина? Не впевнений, бо в них свої плани по створенню свого регіонального блоку. Румунія та Болгарія? Є про що розмовляти, але там на старті питань забагато. Мабуть, треба починати поступово, як з розвитком ЄС. Формат 3+3 маємо та з ним працюємо. Сусіди дивляться, роблять висновки. Далі буде.
Чому нам має це бути цікаво – головне питання. Тому що час старих інституцій не те щоб минає, але… але вже настає час нових союзів. США+Канада+Австралія – яскравий приклад. Війна Росії проти України це криза безпеці у світі. ООН не впоралась. ЕС працює настільки повільно, що якщо б не непереможний сплав ЗСУ та волонтерів – ЕС взагалі не встиг би якісь працюючи санкції ввести. Згенерував би традиційну глибоку стурбованість та жив би своїм життям. Евробюрократія дуже повільна у прийнятті рішень. А світ зараз змінюється дуже стрімко. Є питання без пекові, але не тільки вони. Є логістичні питання, в контексті закриття шляхів через РФ до Китаю для нас дуже цікаві. В контексті будування доріг та модернізації залізничного сполучення.
Є доступ на спільні ринки, є мита та боротьба за можливість торгувати не сировиною, а високотехнологічною продукцією. З високою доданою вартістю, яка гарантує зріст зарплат та економіки. Багато складових. Потяги, до яких ми хотіли, пішли досить давно. Неприємно, але реальність не зобов'язана бути приємною. Так треба сідати в нові, бажано навіть бронювати собі місце у кабіні. Чому ні? Від комплексу меншовартості мі здихались на другій тиждень війни, а зараз вже по праву претендуємо на лідерський статус у регіоні. Хто не згоден – трудову міграцію ніхто не забороняє.
Нові виклики – нові відповіді. І світ дає ці відповіді – стрімко з'являються нові союзи. Головна задача України зараз – не втратити час. Бо якщо будемо чекати занадто довго – буде, як з ЄС. Потім будемо довго чекати під дверима та слухати все нові умови. Від нових союзів у першу чергу виграє саме той, хто їх створює. Черзі виставляють умови. Які цікавлять у першу чергу засновників. Нема ніяких абстрактних стандартів. Геополітика та міжнародна економіка це така екологічна система, де рожевих поні не буває. Це світ хижаків.
