Соціалізація бізнесу
15 років тому російський бізнес сколихнув величезний скандал. Керівник компанії «Фінасгруп» Олег Щварцман дав інтерв'ю, в якому розповів про концепцію оксамитової реприватизації. Мова йшла про повернення під державне управління великих підприємств, що, на думку чиновників, працюють неправильно, для збільшення відрахувань на потреби бюджету.
«Ми усі без охорони живемо. По суті, у нас це держзавдання — всі розуміють, що нам доручили це робити. Якщо не ми, то прийдуть інші, які так само виконуватимуть функцію консолідації активів у руках держави, тому що це державна політика зараз», — говорив тоді підприємець.
За його словами, всі активи планувалося передати у холдинг, а потім знайти на конкурсах правильний менеджмент.
Публікація викликала скандал та суди. Але інтерв'ю можна прочитати й зараз, а Анатолій Чубайс заявив тоді, що бізнесмен говорив правду.
Завершилося все владним олігархатом.
Ці події згадуєш, коли аналізуєш ситуацію, що відбувається в Україні з націоналізацією активів, в тому числі «оксамитовою».
Все йде по алгоритму росіян.
Сусіди, по-перше, шукали місто- чи бюджетоутворюючи підприємства. Потім дивилися, до чого можна «причепитися»: проблеми приватизації, конфлікти акціонерів, претензії від податкової, схеми виведення коштів в офшори. Тобто больові точки, на які можна натиснути.
Що маємо у нас?
Зірки націоналізації
Полтавський ГОК Костянтина Жеваго — перлина гірничорудної промисловості країни. У вересні 2022 року колишні акціонери визнали недійсним через суд покупку компанією Ferrexpo plc «в'язня Куршевелю» 40,19% ГЗК.
Перша спроба у них провалилася у 2015 році після десяти років розгляду. Але за нової влади у 2020 міноритарії зробили другий захід. Поки їх супроводжує успіх, що не дивно, якщо припустити, що суди контролюється із Банкової, що добивається екстрадиції Жеваго з Франції.
«АвтоКрАЗ» того ж мільярдера. Завод повернули державі у першій п'ятірці націоналізованих компаній у листопаді 2022 року. Сталося це за надуманим приводом: нібито власники підприємства не домоглися налагодити виробництво в масштабах, що б забезпечували потреби міністерства оборони. Хоча раніше не повідомлялося, що армія замовила заводу, приміром, тягачі, а той відмовився від грошей.
Контракти виконувалися — лише у 2015-2106 роках по держзамовленню передано понад 800 машин.
Підприємство має потенціал, про що свідчать перемовини 2021 року з американською компанією US21 на виготовлення до 1000 одиниць техніки. Але після виходу армії США з Афганістану контракт заморозили.
Проте підприємство жило: на початок 2022 року мало твердих замовлень на 600 автомобілів, повністю замінивши постачання деталей з Білорусі та РФ на аналоги з країн ЄС. Натомість держава вирішує забрати компанію. З якою метою?
Є велике замовлення, що його страшно розміщувати на заводі Жеваго, а на підприємстві ВСУ — ні? Чи у держави є команда чарівних менеджерів, які виведуть «АвтоКрАЗ» із банкрутства?
Поки виглядає так, що відбувається розкрадання концерну. Гарний приклад — Херсонський завод карданних валів, що входив в «АвтоКрАЗ». У листопаді 2019 року, вже після виборів, підприємство продають за 2% початкової вартості на конкурсі без конкурсу та починають розпродавати верстати. Тягнуться суди, була відкрита кримінальна справа — але результату поки немає.
«Мотор Січ» — підприємство ВПК, що залишилося на плаву завдяки політиці диверсифікації заарештованого керівника. Завод повернули теж у листопаді 2022 року через нібито постачання продукції росіянам. І це на режимному об'єкті, що знаходиться під пильною увагою спецслужб.
Нагадаємо, що рішення про повернення підприємства державі було прийнято ще на початку 2021 року. Цьому передувала історія із продажем акцій компанії китайцям проти чого були американці.
«Укрнафта» та «Укртатнафта» також йдуть у першому ешелоні експропріації. Цього тижня заступник керівника офісу президента Ростислав Шурма заявив, що нафтовидобувна компанія відмовлялася постачати паливо армії.
Більше за посиланням:
https://t.me/grupa41_ukr/101
