Друзі знають коли в мене день народження.
День Незалежності майже співпадає по даті. Але раніше я не відчував незалежності як такої. Саме тому свого часу заявив що моїм другим Днем Народження стало 22 лютого 2014 року. День коли з'явився Мій Народ, і я як Громадянин.
Саме в той день уособлення гидоти у вигляді Віктора Януковоча втік з свого поста Президента моєї Країни. України — Вільної Країни. Російська пропаганда та ретельно приховані дії армії РФ в Криму ще не сприймалась як безпосередня військова загроза. Війна не прийшла через якусь неузгодженість, в реальність важко було повірити. Вона просто сталась — без попередження, брехлива огидна, надзвичайно жорстока та підступна. В той день, 28 лютого просто про неї стало відомо офіційно. Навіть будучи спеціалістом вірити в це просто не хотілось — не зважаючи на можливість логічну, ніякого практичного зиску військове вторгнення не мало. Просто між теорією та практикою все ж таки є різниця, а вірити в те що Війна перебралась з аналітики та теоретичних досліджень в реальність не хочеться нікому.
В той же день люди які підтримували безлад під керівництвом Віктора Януковоча частково стали на позицію ворога. Жителів Сходу та Донбасс зокрема назвали злочинцями та зрадниками.
Мій День Народження було зіпсовано тим що я завжди вважав найстрашнішим у світі — Війною. Багатьох українців на сході в медіа назвали зрадниками. Вони дійсно були проти нас під час Майдану. Вони в переважній більшості не змінили свого негативного відношення до України та тієї частини Народу, яка змогла відстояти Гідність українців на Майдані Незалежності в 2013-2014 році. І в медіа населення сходу представили як колаборантів ворога.
Чи мій вони Народ тоді? Чи варті вони гідного відношення до себе?
Так. Однозначно.
Люди слабкі, вони вірять в популярні лозунги та заклики, не розрізняють пропаганду та правду, більшість не володіє науковими прийомами аналізу і тому вони вірять тому що чують — навіть якщо це звучить з вуст ворога. І тому іноді починають плутати Добро та Зло. То ж чому так, чому ми Один Народ, коли більшість людей в Україні все ж таки не повірила в байки росіян?
В першу і головну чергу тому, що вони в реальності й самі не повірили в це. Так, вони кричали про «хунту», виправдовували РФ, й досі вважають що «не всє просто». Але вони не погодились з цим принципово, в душі. Вони не пішли вбивати, бо також розуміють що ми усі українці, що ми усі один Народ. Різні за поглядами та світобаченням, десь слабкі перед пропагандою та агресивною російською культурною експансією, але ми Усі Один Народ. Українці.
Не розуміючи цього, росіянам довелось коригувати плани і тоді до нас поїхали кадировці, якути, безліч російських «добровольців» з Москви та Санкт-Петербургу, поїхала регулярна армія РФ та інші — чужі для нас культури, інші народи для яких вбивство українців не вважалось таким поганим, саме тому що вони усі інші — не українці. Українці не погодились вбивати українців. попри всі намагання. Те що творила та зараз робить російська пропаганда не можна порівняти з жодним історичним прикладом. Радіо в Руанді з пропагандою призвело до загибелі майже мільйона людей протягом 100 днів. Хуту і тутсі. Але уся величезна армія ботів, хейтерів, усі російські ЗМІ та інтернет видання не спромоглись розірвати Єдиний український народ. Радіо в Руанді було просто дитячою помилкою по відношенню з тим яка ненависть пропагувалась росіянами в ті часи. Такого Світ ще не бачив. Але ми вистояли. Не повірили. Бо ми усі — один Народ.
В той день, коли ми викинемо росіян за межі нашої території, відновимо територіальну єдність в кордонах 1991-2013 років я буду святкувати свій третій День Народження, разом з моїм Народом!
Мій другий День Народження — 22 лютого 2013 року. А й перший поруч, практично в День Незалежності.
