Кому що, а курці просо... Себто, Хавру — історія. Тому я трохи розповім за те, звідки з'явилося таке поняття як мобілізація. І чому воно в наших умовах не дуже того...
А все тому, що сія концепція ідейно сформувалася у другій половині XIX ст. і відтоді фактично не змінилася. А умови, як ви розумієте, дуже навіть змінилися.
Виникла ця ідея у буйні часи Великої Французької Революції. Перед цим армії за визначенням були найманими та професійними. Але до 1792 року, коли проти однієї єдиної маленької і слабенької (насправді ні) Франції наїжачилася уся Європа, ані грошей, ані бажаючих служити за їх відсутність у країні не знайшлося. І тоді жирондістами було кинуто гасло «Націо загрозо!», що у перекладі значить «Армія тепер — не вибір, а обов'язок», і до збройних лав молодої республіки почали грести усіх підряд. Як ви розумієте, ентузіазм у цих лавах просто зашкалював, через що довелося ввести посади комісарів впильнихшлємах із правом розстрілу на місці за боягузництво, саботаж і все таке.
Наполеон, що характерно, ані на йоту нічого не змінив у цій системі і добросовісно угробив французів більше, ніж через 100 років загине у Першій Світовій (про це я свого часу розповідав) — тобто мільйони так півтора-два.
Спадкоємці Наполеона, що Бурбони, що його лихий племінник, теж щасливо використовували цей інструмент. Тим більше, що на нього підсіла вже вся прогресивна Європа.
Тобто мобілізація спрацьовувала? Так, спрацьовувала.
Але є нюанс
В часи ВФР та Наполеона Франція (та й решта Європи) все ще була сільською країною, частка міського населення ледь дотягувала до 10%. І ви знаєте, містяни вже у ті часи вважалися негідним матеріалом для армії. Точніше як... У містах споунилися чудові добровольчі батальони (та ж славнозвісна нацгвардія), а от набрані за мобілізацією зазвичай були рідкісною наволоччю, першими мародерами й дезертирами на селі і так далі. Накращі солдати завжди були з села. Звісно, були виключення. Наприклад, приморські міста типо Бордо, Шербура і мого улюбленого Le Havr, звідки традиційно йшли до флоту, але це трохи інше. А от 300-тисячний Париж чомусь воювати не хотів, за що користувався надзвичайною любов'ю решти Франції (ще б пак! ми тут гинемо, а вони бариші стрижуть, буржуї).
Що характерно, у Німеччні, яка все XIX ст. вперто косплеїла найгірші риси Нової Франціх, все було рівно так само. Солдатів із «міських» офіцери від лейтенанта до маршала завжди підозрювали у всіх смертних гріхах, включно з браком патріотизму та схильності до онанізму (не жартую, цілі трактати з цього приводу були, дуже натхненні — якщо хочете, дам посиланнячко :) ). Але війни потребували м'яса, і сільска місцевість їх слухняно надавала. На цій нехитрій ідеї і була побудована уся система мобілізації: на селі і парубки не такі борзі (себто освічені), і діватися їм нікуди, і усі на виду, і облік вести простіше... А тих міських ще спробуй спіймай у перевулках... А головне, сільських завжди більше — так навіщо морочити собі голову стрижкою кицьки?
І все було добре (ну, для армійського начальства та усяких графів та імператорів). На Кримську, франко-італо-австрійську, австро-пруську, франко-пруську і навіть Першу Світову вистачило з надлишком (хоча під кінець ПСВ таки пішли трабли, і довелося заморочуватися з винайденням «броні» для професійних робітників на стратегічних заводах — а раніше в цьому і потреби не було).
А потім село у Європі раптом скінчилося. Одразу з двох причин: висока неприродня смертність від воєн + високі темпи урбанізації. Вже до Другої Світової система почала кахикати, і якби не злидні внаслідок Великої Депресії, то ані Адік, ані Бєня, ані прогнилі демократії(тм) не набрали б свої мільйони солдат.
Вже у 1960-х стало очевидно (після проблем Британії на Криті, Франції у В'єтнамі та Алжирі, США — в тому ж В'єтнамі), що від мобілізації більше проблем, аніж користі. І цей період закінчився...
...але не для всіх.
Бо «одна шоста суходолу» все ще лишалася країною сільською, а коли село вбила, то змінювати нічого не збиралася.
І коли ми зараз поневолі порівнюємо Ерефію з Україною у плані мобілізаційного потенціалу, то співставляти населення не має сенсу, тому що у нас абсолютно різна демографічна та соціальна структура суспільства.
РФ — це країна, що на 23% складається з жопи та зажоп'я (про це я теж писав у прадавні часи), звідки люди тікають до армії, бо краще здохнути, ніж так існувати (і цей стан свідомо підтримується керівництвом ZZ вже не один десяток років). І, що характерно, мобілізація там (що явна, що прихована) теж в основному проходить не у Москві з Пітером.
Україна — надзвичайно урбанізована країна і, як це не дивно, все те, на що жалілися французькі офіцери XIX ст., стосується і нас. Добробати у містах — будь ласка, волонтерство — за милу душу, а мобілізація... ммм... а може не треба?
І тут навряд чи щось можна зробити. Закони природи (чиєю невід'ємною частиною є закони соціології) наказами та постановами не змінюються, а ловитва чоловіків в умовах міської забудови — це та сама стрижка кицьки. Тут потрібні інші механізми
