Всіх їбе Робота, нікого не минає,

До кожного приходить, хто зарплату має.

 

Слюсарів чи бізнесменів, чи людей науки –

Всіх Робота прирікає на великі муки.

 

Вона чорна та кирпата, ма струнку статуру,

У руках кайло тримає та клавіатуру.

 

Та Робота – як дружина, кожен свою має,

І вона невідворотньо його доконає.

 

Знаходить у відпустці, у горах, на морі,

Чи зношає мозки прямо у конторі.

 

Над викладачами вона неупинний лектор

І над директорами – головний директор.

 

Не сховатися від неї за великі статки:

Що царів, що мільярдерів вона рве на латки.

 

Не сховатися, і годі, бо одна бабка сказала,

Що уже ота Робота саму Смерть заїбала.