Всіх їбе Робота, нікого не минає,
До кожного приходить, хто зарплату має.
Слюсарів чи бізнесменів, чи людей науки –
Всіх Робота прирікає на великі муки.
Вона чорна та кирпата, ма струнку статуру,
У руках кайло тримає та клавіатуру.
Та Робота – як дружина, кожен свою має,
І вона невідворотньо його доконає.
Знаходить у відпустці, у горах, на морі,
Чи зношає мозки прямо у конторі.
Над викладачами вона неупинний лектор
І над директорами – головний директор.
Не сховатися від неї за великі статки:
Що царів, що мільярдерів вона рве на латки.
Не сховатися, і годі, бо одна бабка сказала,
Що уже ота Робота саму Смерть заїбала.
