ПОЛЕ БИТВИ — ЧІРЬОМУШКИ (ЕПІЧНА СЕРІЯ)

ПЕРЕДМОВА 

Перші дві частини було написано у листопаді 2021-го, а потім я закинув справу. Аж виявилося, що деякі речі у ній надто пророчі, і я вирішив дописати. Так що зважайте, що ця забавка розтяглася на час до і після 

Велика подяка Анатолію «Змію» Матяху за гімн :) 

ПОЛЕ БИТВИ — ЧІРЬОМУШКИ. ТОМ ПЕРШИЙ

Це був звичайний ранок для Василя Довгоп'ята, як тисячі ранків до того. Він, як завжди, прокинувся, випив чекушку склоомивача, закусивши його рагу з лабораторних щурів, покурив на гаражах з мужиками, що бодяжили крадений бензин петролейним спиртом, і почалапав по калюжах через територію будівництва, недбало розсуваючи руками оголені дроти, аж тут до нього донісся жалібний зойк прораба:

- Ох, чоловіче, даремно ти, зневажаючи правила безпеки, стоїш без каски під стрілою!

Василь тільки й вистиг, що підняти голову вгору і побачити, як його накриває триметровою плитою бетону марки М400...

Він відкрив очі, оглянувся і одразу все зрозумів. Нарешті сталося те, на що він чекав усе своє життя — внаслідок удару він перемістився у часі і вселився у тіло капітана ФСБ Аслана Арсеновича Кудротяпкина. Не дарма він завчав напам'ять схеми комутації реле ВАЗів! Не дарма зазубрював розрахунки витрат армійського дизеля у весняно-осінній період! Тепер він зможе змінити історію!

Аслан (тобто насправді Василь) піднявся, взяв чотирьохзарядний пістолет ПБ-4-1МЛ під патрон 18×45 мм з лазерным цілепокажчиком, вдягнув прихований жилет КОРА-1МК з паховим фартуком грудного модуля, взув гумові калоші ГОСТ 126-79 і вийшов на вулицю...

ПОЛЕ БИТВИ — ЧІРЬОМУШКИ. ТОМ ДРУГИЙ

На вулиці наші билися проти фашистів. Густим лісом майоріли червоні прапори, і звуки Побєди рвали душу та барабанні перетинки. Капітан Кудротяпкин раптом згадав по-звірячому розбомблений фашистами Вороніж, і незгасима любов до Батьківщини спалахнула в його серці. У пориві гніву він хотів негайно розстріляти усіх ворогів, але тут йому в чоло влучив гладкоствольний кумулятивний 125-мм снаряд ЗБК29, і Арсен Асланович схаменувся. Його життя на даний момент було варто більше усіх мільйонів, які обов'язково загинуть у цій війні. Він мав берегти себе і свої патрони заради Перемоги.

Адже лише йому був відома таємниця Секретної Зброї ФСБ. Єдиної, яка могла врятувати Чірьомушки від навали фашистів цього разу. Справжні вчені-патріоти не спали ночами, не пили вранці та не курили на ніч, проводячи весь свій позанормований час у виснажливих нелюдських умовах, щоб у підпільних «ящиках» НКВД – цих справжніх фабриках геніальних винаходів – кувати майбутню Перемогу. Продажні ретрогради-академіки усіляко утискали тих, хто становив єдину можливу загрозу їхнім планам бездуховного поневолення Батьківщини, і якби не дбайлива рука і гаряче серце нащадків Залізного Фелікса, ніхто б так і не дізнався, що для порятунку Росії достатньо лише <Click here to discover more...>

Аж тут пролунав постріл у потилицю чергового дезертира і фашисти почали фанатично контратакувати, помираючи мільйон за мільйоном з кличем «За Родіну! За Сталіна!» на вустах. Кудротяпкин зрозумів, що настав його час...

ПОЛЕ БИТВИ — ЧІРЬОМУШКИ. ТОМ ТРЕТІЙ

Чірьомушки — серце Матушки-Русі. Скільки про тебе написано поем, скільки наспівано пісень, скільки зарепано репів! Ти — втілення усього потаємного, скрєпоносного і духотворного у Великій Росії, його золота гілка, Кащеєва голка і ментівська палка! І не дивно, що саме за тебе зійшлися у останній битві сили Добра і Зла. І Добро нарешті має перемогти. Ну хоча б за очками.

І поки фашистські наймити і підмети купували своєму приреченому режиму останні хвилини існування за рахунок мільйонів задурманених пропагандою хлопчиків, озброєних дерев'яними калашами і вдягнутих у пілотки на голе тіло, Кудротяпкин прямував до Центру Прийняття Рішень. Відданість справі була на його чолі і 6-зарядний гранатомет на правому плечі. Він мав устигнути першим, поки туди не увійшли танки НАТО.

Ніхто не знав, що його справжнє ім'я було Арсен Асланович Лисоляпкин і він був подвійним агентом Салехардської Народної Республіки, яка вже не перший мільярд років вела непримиренну війну з таємним урядом русокобзонів за панування над ісконно салехардською зіркою Оріона — і доля Чірьомушок була лише одним з епізодів цих одвічних змагань між Чорною Матерією та Світлою Богоблагословенною Тричі Сталіна Орденоносною Ескадрилією Вічного Всеперемогаючого Теплого Лампового Світла.

Він пройшов одному йому відомим потаємним переходом, секрет якого розкривали лише самим посвяченим з адептів та аколітів Третього Відділу Спецслужби Галактичного НКВД, і зі скрипом відкрив ретельно змащені двері до нарадчої кімнати Світової Закуліси, аж тут йому у вічі спрямувалося десяток супербластерів. Від несподіванки Арслан поперхнувся ящиком горілки.

Це була засідка!

ПОЛЕ БИТВИ — ЧІРЬОМУШКИ. ТОМ ЧЕТВЕРТИЙ

За дверима на Араслана Арсеновича Тяпкокудрина вже чекало у засідці 257 агентів ЦРУ і два бендерівця. Звичайна людина була б приречена, але не агент Космічного Бюро НКВД! Він глибоко вдихнув прихований у комірі суперенергетик і активував потаємні здібності, яким був навчений на третьому курсі саратівської Шамбали. Кожен його палець перетворився на нездоланну зброю. Двома тичками мізинців він вирубив найнебезпечніших ворогів — бендерівців, а рештою 17-ма порозкидував по стінках агентів Четвертого Інтернаціонального Космічного Рейху. У нього ще лишався невикористаним мізинець на лівій нозі, і щоб не дармувати ресурс, Араблан з розмаху ударився ним об тумбочку.

Раптом завили сирени, і одна з секцій цегляної стінки провернулася на змащених гарячою чірьомушкінською кров'ю осях (креслення додається). Вочевидь спрацювала система розпізнавання відбитків п'ятки, схована у меблях. І тут Абарслан згадав...

Він був не людиною. Він був посланцем Астралу, покликаним відродити Росію та відтворити Орду у вигляді Атлантиди! І нарешті він тут — за крок від своєї мети. Але позаду вже було чутно тупотіння мільйонів нацистських прихвостнів. У нього лишалося обмаль часу. В останньому безнадійному кидку, Тяпколяпкин прикрив собою амбразуру телевізора і з усіх сил вдарив кулаком по кнопці вимикача. І в той же самий момент за покликанням міжзіркового передавача на орбіту Землі вийшов Галактичний Флот, який згідно заповітів Гудеріана, Майнштейна, Роммеля та Переслегіна почав бомбардування Чірьомушек. Гуркіт плазменних бомб оглушив Арсослана, але він помирав з легким серцем. Він знав, що його фізичне тіло нічого не варте, адже астральна тонка сутність виживе.

Ядерні грибки один за одним зростали над Москвою, і перш ніж поєднатися з Всесвітнім Ефіром, Ляпкокудрін кинув останній погляд вниз на Землю. Радість переповнювала його і крапала вниз золотим дощем. І під цими благословенними струменями по вулицях Білокам'яної йшов сповнений неймовірної духовності молебень. До небес долітав їх страстотерпний спів:

Славься, славься, фашистскій наш вождь,
Господом даний златой наш дождь,
Да будет бессмертним твой вечний лік,
Да ім благодєнствуєт мал и вєлік

Асларан закрив очі і навіки поринув у безодню, адже він побачив головне: вже завтра настане день, коли відновиться справедливість і над зруйнованими баштами Кремля замайорить синьо-жовто-червоний молдовський прапор.