Я завжди з пересторогою ставився до тих, хто у часи патріотичного підйому голосно кричав про любов до України, заповнював власні бложики та коментарі фотографіями з жовто-блакитним прапором і тризубом та безперервно позував у вишиванці. Для мене від таких людей чомусь тхне лицемірством та ханжеством. На жаль, мої почуття вчергове мене не підвели: саме ці люди зараз найголосніше волають про те, які українці свині, бидло, нездари, хами і невігласи.
Що характерно, ці люди не бачать ніякого протиріччя у тому, щоб зізнаватися у любові до абстрактної України, але зневажати пересічних українців.
У мене є погана новина для вас, хлопчики і дівчатка: ви ніколи не любили Україну. Ви любили самих себе – на світлиночках у файних вишиваночках, усміхнених та гожих; або у камуфлі, брутальних та мужніх десь в районі «Ізюмського казана». І поки ви подобались людям – ви вдавали, що то любов до України. Як тільки ваша самозакоханість стала очевидною кожному перестрічному і вас розлюбили – ви перестали любити і українців, й Україну.
Так.
Ви не любите Україну. Ви не любите українців. Зрештою, ви не любите людей. Ви любите лише самих себе. То ваше право, але не вимагайте, щоб інші поділяли вашу захопленість самими собою. І не звіться патріотами – у вашої позиції ім'я геть інше.
