Однажды... Нє-нє, стоп. Цю історію варто написати українською.
Одного разу Муж повіз ЖенщінуКатю на Канарські острови — святкувати її день народження. Подарунок був царський: полетіти на Тенерифе, на острів Вічної Весни, посеред січня, видертись хоча б на тиждень зі снігів, ожеледиці і туману, погріти змерзлі за довгу осінь і зиму кісточки на вулканічному пісочку...
Подорож виявилася справді фантастичною — на Тенерифе ЖенщінаКатя вперше в житті скупалася в океані, скуштувала смажену мурену і справжній хамон серрано, піднялася на вершину вулкана і навчилась без акценту вимовляти іспанське вітання «Ола!».
Одного дня ЖенщінаКатя чекала на пляжі Мужа, який пішов плавати в Атлантичний океан. За час відпочинку ЖенщінаКатя погарнішала, засмагла і навіть трохи погладшала від щоденного вживання хамону та смажених у часниковому соусі креветок. ЖенщінаКатя сиділа на піску, насолоджуючись лагідним сонцем, ніжним шурхотінням океанської хвилі і різноголос'ям іноземних мов відпочивальників.
Аж раптом позаду почала вмощуватися пара, що розмовляла масковською мовою. ЖенщінаКатя і до певних подій не дуже жалувала російських туристів за кордоном... Але ж не йти через них з пляжу, їй-бо.
Пара розстелилася на рушниках і почала ділитися враженнями. Вірніше, враженнями ділилася з чоловіком його дружина. Ділилася нестерпно голосно, з характерним столичним прононсом та ще більш характерною для мешканців Московії неповагою до оточуючих.
- Ігарь, Ігарьочєк, ну пасматрі, как же тут красіво!! какіє тут гори!! какоє нєбо! какая вадічка тьоплая, Ігарьочєк! ну развє ж ми кагда-нібудь так красіво атдихалі, а??
Дружина торохтіла прямісінько над вухом у ЖенщіниКаті мов навіжена сорока; чоловік мовчав і тільки зітхав та якось сумно хекав.
- Ігарь, а какоє тут солнишко ласкаває, а какіє тут гори, какоє тут морє, какоє нєбо сінєє....
На другий заход пішла, курва, — подумала про себе розлючена ЖенщінаКатя, що стала заручницею і свідком палкої сповіді одночасно. Якщо вона зараз знову заволає про вадічку або про солнишко, я її втоплю в океані....
- Ігарьочєк, Ігарьочєк, ну пасматрі, как тут красіво....
Аж тут у мовчазного та серйозного Ігарьочка нарешті прорізався голос.
- Канари, Канари... — похмуро перебив він дружину посеред чергового сплеску емоцій, — я на еті Канари полгода пахал... столька дєнєг за путьовку атдалі... і што? Ми уже полчаса на етом пляже сідім…. Хоть би кто за ето врємя с кукурузой прашол, блять!!!
Оплески, овації, завіса.
