Корупційні скандали продовжують вриватись в медійний простір України, зашкоджуючи іміджу влади, ставлячи під сумнів успішність післявоєнного відновлення української економіки та відбудови деокупованих територій.
Окрім скандалу щодо закупок харчів за завищеними цінами для військових Міністерством оборони України, увага громадськості останнім часом прикута і до теми націоналізації компаній Укрнафта й Укртатнафта, котра відбулась наприкінці 2022 року.
Особливості тимчасової націоналізації
Нагадаємо, що Укрнафту тоді фактично конфіскували під надуманими причинами, забравши у попередніх власників, одним із яких була сама держава. Адже мажоритарний пакет акцій Укрнафти належав «Нафтогазу», про що тоді воліли не згадувати. Натомість заступник голови Офісу президента Ростисла Шурма на економічному форумі в Давосі заявив, що націоналізація Укрнафти відбулася через відмову компанії постачати нафтопродукти української армії.
Насправді компанія ніколи й не була постачальником нафтопродуктів для Міністерства оборони, тому що не займалась їхнім виготовлення, а лише видобувала нафту та газ. З 24 лютого 2022 року «Укрнафта» не отримала жодного звернення безпосередньо від МО, Ставки або Офісу президента з приводу постачання нафтопродуктів для потреб армії.
Несправедливо ображеними мали б себе почувати не лише акціонери, колишній менеджмент, але й 20 000 працівники компанії. Адже Укрнафта з перших днів війни активно підтримувала українську армію, в тому числі профінансувала запити волонтерів на суму понад 108 млн. грн.
Інша ж компанія, в якій також була тимчасово націоналізована частка активів міноритарних акціонерів, — Укртатнафта протягом першого півріччя війни поставила військовим 55 тис. тонн нафтопродуктів. Тим самим, саме вона відіграла провідну роль в забезпеченні мобільності та успіхів української армії на першому етапі російського вторгнення в Україну.
Експерти звернули увагу також на той факт, що в процесі націоналізації управління компаніями Укрнафта і Укртатнафта було передано менеджеру мережі "WOG" Сергію Корецькому на безконкурсній основі, в той час, як у більшості інших аналогічних випадків держава навіть в умовах воєнного стану при націоналізації бізнес-активів застосовує механізм обрання нового управителя на конкурсній основі.
І останнє питання, яке до цього часу викликає здивування в експертів у зв'язку з подіями в Укрнафті та Укртатнафті: чому держава, яка є мажоритарним акціонером цих компаній, не знайшла інших способів оперативно навести порядок у своїх компаніях, окрім як націоналізувати активи міноритарних акціонерів, якщо справді це було потрібно?
Хто виграв від тимчасової націоналізації
Нагадаю, Укрнафту й Укртатнафту в процесі націоналізації було підпорядковано Міністерству оборони. Оцінити стратегічну роль Міністерства в управлінні компаніями складно, адже інсайдери стверджують, що його представники взагалі не цікавляться ситуацією і навіть не з'являлись на підприємствах. Всім одноосібно керує новий керівник Сергій Корецький, обіцяючи забезпечити збройні сили України, прибутковість та сплату податків.
Причому оцінити реальні результати роботи нового менеджменту практично неможливо через обмежений доступ до інформації в умовах воєнного стану. Тому доводиться покластись на думку експертів.
Наприклад, якщо на питання про те, чи постачає Укрнафта зараз нафтопродукти військовим, новий керівник Сергій Корецький максимально лаконічно відповів: «Так (поставляє — авт.). В значній мірі». Експерти ринку пального, натомість, заявляють про те, що Укрнафта як не постачала, так і далі не постачає паливо військовим.
Із забезпеченням прибутковості та сплатою податків також виникає багато нестикувань між заявами Корецького та оцінками експертів. Три місяці, що минули з моменту націоналізації, новий менеджмент за твердженням Корецького, на Укрнафті займався виключно «масштабною оптимізацією» того, що вже існувало і працювало.
Експерти ж вважають, що говорити про ефективне здешевлення виробничих процесів в умовах високої інфляції, як мінімум, некоректно. Оптимізація — це радше мова про економію видатків, а не про прибутки компаній, переконані вони. До того ж на ринку нафтопродуктів в Україні встановились ціни, нижчі за європейські. Останнє є наслідком дії «сірих схем», за якими в Україну продовжує завозитись російські нафтопродукти з Латвії. Отож глобально порядку не наведено і дієвий контроль в цій галузі не працює.
На фоні заяв про нібито масштабну оптимізацію та скорочення видатків досить резонансно прозвучала інформація про те, що зарплата директора Укрнафти та Укртатнафти Сергія Корецького становить 3,2 млн грн, що мало б скласти в рік 38,4 млн грн або близько мільйона доларів. Також експерти як марнотратство розцінили ініціативу Корецького щодо впровадження нової платіжної системи й нових платіжних карток на АЗС Укрнафти та ребрендинг самої мережі. На їхню думку, до таких кроків менеджмент вдається вже тоді, коли всі інші суттєві проблеми розвитку виробництва вирішені.
Зрештою питань на ринку до діяльності нового керівництва вже чи не більше, аніж було до старого. Не виключено, що скоро питання почнуть ставити й правоохоронці, наприклад щодо чуток про поспішний розпродаж запасів мазуту.
У підсумку станом на нині можна назвати лише одного явного бенефіціара тимчасової націоналізації Укрнафти та Укртатнафти — це новий менеджмент компанії. І одного неявного – людей, які його на цю посаду поставили. Держава ж , застосувавши схему тимчасової націоналізації у воєнний час поки що отримала більше ризиків, ніж користі. Одним з таких загрозливих ризиків є те, що ця історія стала тривожним і тривалим сигналом західним інвесторам, які готуються вкластись у відновлення економіки України, щодо потенційного нехтування українською владою священного права приватної власності. Адже сумніви в реальних намірах влади у питанні тимчасової націоналізації активів Укрнафти та Укртатнафти остаточно можна буде розвіяти лише після завершення війни, в момент коли буде розв'язано питання повернення акцій міноритарним акціонерам або ж сплатити їм відшкодування за втрачені акції. До цього часу всі західні інвестори будуть діяти з оглядкою на цю історію, неприємний осад від якої залишився в будь-якому випадку.
