Поки нема податкового паритету з Європою, контроль за цінами на продуктовий кошик потрібен

Як відомо «продуктовий кошик» – це не тільки статистична база розрахунку рівня мінімальної зарплатні у державі, а й ринковий індикатор рівня інфляції, тасвоєрідний показник рівня бідності в країні.

Що ж входить до складу продуктового кошика України? Ось список продуктів за даними Держстату 2021 із цінами з розрахунку на 1 людину у місяць:

хліб (10 буханок) — 140 гривень;

рис (1,5 кг) — 45 гривня;

яйця (20 шт.) — 60 гривень;

м'ясо (6 кг) — 734 гривні;

молоко (10 літрів) — 272 гривні;

сир (1 кг) — 189 гривень;

овочі (8 кг) — 151 гривня;

фрукти (6 кг) — 169 гривень.

Підсумкова вартість кошика у вересні місяці становилав Україні 2294  гривні. Звичайно, це умовний набір, який не відповідає рівню реального мінімального споживання продуктів. Та й офіційна інфляція на споживчому ринку з початку року становить біля 10%.

У реалі ж українська сім'я в середньому витрачає на продукти харчування більше 50 відсотків своїх доходів. У той час як європейська від 12 до 18 відсотків, а Американська – біля 7 відсотків. Тобто в Україні цей показник – найгірший в Європі. Навіть білоруська сім'я витрачає в середньому на продукти харчування до 32 відсотків своїх доходів. Ми — бідна країна, і в таких умовах ціни на базові продукти мають не тільки економічне, а й величезне соціальне значення, від цього в буквальному сенсі залежить життя багатьох родин.

Але останнім часом стає все більш помітним зростання цін саме на продукти першої необхідності: хліб, молоко, цукор, олія. Питання чому ж так? І що з цим робити?

У Мінеко кажуть, що на рівень цін вплинули найбільш велике падіння виробництва в аграрному секторі за останні 10 років (у більш ніж 10%). «В наслідок поганих погодних умов аграрії  втратили 12,2% врожаю пшениці, 14,9% – соняшника, 10,3% – цукрових буряків».

В результаті ціна на сировину збільшилась, як і собівартість виробництва, де свою роль зіграло зростання цін на енергоносії (на газ в цілому ціна зросла у 5 разів) і ціни на цукор, і олію злетіли також, що тут же і відчув кінцевий споживач.

Але в Україні кінцеві ціни залежать не тільки від природньої, чи глобальноекономічної складової. Ми ще маємо викривлену податкову політику, прихильність уряду до запуску паперового грошевого верстату, а значить інфляції, та картельну змову торгівельних мереж. 

Наприклад, у тому ж Євросоюзі є спеціальна деректива, що передбачає зниження ПДВ не на сировину, а на кінцевий аграрний продукт. В нас же Верховна Рада проголосувала, а президент Зеленський підписав закон про зниження ПДВ на сировинну аграрну українську продукцію тобто зерно, на соняшникове насіння і т.д. до 14 відсотків. Натомість на хліб, олію – тобто, на кінцевий продукт, ми маємо 20 відсотків.

Далі, у Європі ПДВ на все, що входить до споживчого кошика,– від 5 до 7 відсотків. А на промислову продукцію – 20 відсотків. В Україні ж і на промислову продукцію, і на аграрну – однаково 20 відсотків. От ця різниця у 15 відсотків і призводить до того, що курятина українська коштує в Чехії або державах Балтії дешевше, ніж в Україні. А ми бачимо  тут польський сир та масло, дешевші ніж українські.

Звичайно, у думаючих людей відразу виникає  питання: кому це вигідно? Відповідь дуже проста: це пролобіювали великі корпорації агровиробників та чиновники Кабміну, що за рахунок кінцевого споживача намагаються наповнити дірявий бюджет. Ну й великі мережі супермаркетів маючи можливість змови і блокування ринків з прямої реалізації вітчизняноїпродукції встановили свою високу націнку.

Ось і маємо український хліб на полицях магазинів дорожче, ніж польський хліб для поляків, а один літр олії з соняшника майже зрівнявся по ціні з оливковою.

Тепер питання, що ж робити в такий ситуації. Ну, по-перше, податкова політика в Країні повинна бути в інтересах кінцевого споживача, а не лобістів агрохолдингів, чи чиновників Мінфіну. І ця політика повинна бути направлена на захист інтересів вітчизняного виробника особливо у галузі переробки сільхозпродукції.

По-друге, поки податковий та акцизний паритет з Європою не встановлено, і ПДВ на основні продовольчі товари не знижено, уряд зобов'язаний хоча б блокувати картельні змови мереж, і хоча б з цього боку контролювати ціни на продукти споживчого кошика, але не залишати соціально-незахищені верстви населення у шоці від зростання цін й на порозі тотального зубожіння.