10 травня 2021 року
Автори: Маша Лісіцина та Іан Скотт
Посилання на оригінальну статтю (англійською)
Фото: Поліція стежить за порядком під мостом, на якому зібрались глядачі, під час мітингу у Тіхуані, Мексика, 22 листопада 2018 року. © Mario Tama/Getty
Останні події — починаючи від вбивств Джорджа Флойда та інших темношкірих, які вчинили американські поліцейські, систематичних катувань протестувальників у Білорусі і до смертей людей, що перебували під вартою під час локдаунів у зв'язку з пандемією COVID-19 в Індії та Кенії, — яскраво демонструють глобальні тенденції насильства з боку поліції.
Нині розслідування надмірного застосування сили або насильницьких дій з боку поліції найчастіше проводять самі поліцейські. Дуже часто при розслідуванні власних дій поліція не може подолати «блакитний кодекс мовчання»[1]. Один з апеляційних судів у Кенії встановив, що «блакитний кодекс мовчання» є поширеним явищем у всьому світі, яке існує в культурі поліцейських органів Америки, Європи, Азії та Африки. Згідно з цим неписаним правилом, поліцейські ніколи не надають викривальної інформації щодо своїх колег, а також часто приховують відомості про неправомірні дії інших співробітників усередині колективної системи замовчування з метою самозбереження.
Хоча це все ще залишається нормою в багатьох країнах, але поліція не повинна розслідувати справи своїх колег, особливо якщо їх підозрюють у вчиненні тяжких злочинів. Ефективне, незалежне розслідування кримінальних правопорушень має вирішальне значення для притягнення до відповідальності за скоєння тяжких злочинів поліцейських та інших співробітників органів влади. Воно також допомагає сформувати довіру громадськості до поліції.
Наша нова публікація «Хто контролює поліцію? Роль незалежних установ у розслідуванні кримінальних правопорушень службовців органів влади» досліджує приклади того, як різні країни Африки, Карибського басейну, Південної та Північної Америки, Східної та Західної Європи формують відокремлені від поліції установи, метою яких є проведення розслідувань і притягнення до відповідальності поліцейських або інших службовців органів влади за вчинення тяжких злочинів.
Незалежні установи мають відігравати головну роль у розслідуваннях випадків смертей осіб або отримання особами серйозних ушкоджень під час перебування під вартою або іншого контакту зі службовцями органів влади. Також вони мають розслідувати будь-які звинувачення у катуванні, зокрема психологічному, сексуальному насильстві чи насильницькому зникненні особи.
На основі аналізу двох десятків інтерв'ю, огляду відповідної літератури, а також практики п'ятнадцятьох незалежних установ і прокуратур публікація надає рекомендації щодо зміцнення незалежності, збільшення повноважень щодо проведення розслідувань і притягнення до відповідальності, а також забезпечення прозорості роботи цих установ.
Незалежність
Незалежність є найважливішою складовою для функціонування надійного органу досудового розслідування. Проте забезпечити незалежність від поліції чи політичних структур є нелегким завданням. Навіть після того, як вона була досягнута, залишається багато способів вплинути на неї. Щоб бути ефективною, робота цих органів має регулюватися окремим законодавством, вони повинні мати відповідний виділений бюджет та матеріальну базу. Керівник установи не має бути колишнім співробітником органів влади, і також повинна забезпечуватися його незалежність від зовнішнього тиску, особливо у процедурах призначення і можливого звільнення.
Наприклад, ми виявили, що Конституційний Суд Південної Африки постановив, що керівник поліції не може відсторонити чи звільнити виконавчого директора контролюючого органу. Минулого року Південноафриканська національна асамблея ухвалила закон, згідно з яким єдиним органом влади, який може усунути виконавчого директора, є парламент Південної Африки, якщо таке рішення буде підтримано двома третинами голосів.
Повноваження
Слідчі повинні мати такі самі повноваження, що і співробітники поліції, які перебувають під їхньою юрисдикцією, а також можливість розслідувати діяльність поліцейських та інших службовців органів влади, включаючи вище керівництво і військових (принаймні під час виконання ними поліцейських функцій).
Наприклад, ми виявили, що у 2019 році Федеральний кримінальний суд Аргентини засудив керівника тюремного відділу до шести років і шести місяців позбавлення волі за те, що він не запобіг застосуванню катувань, тоді як інші 14 співробітників в'язниці, які були пов'язані з цією справою, отримали жорсткіші вироки. Крім того, регіональний інспектор пенітенціарної служби був засуджений до шести років позбавлення волі за те, що не повідомив про злочин.
Незалежні установи повинні мати можливість здійснювати первинні слідчі дії, такі як огляд місця події, а також мати кваліфікований персонал і належні ресурси. Наприклад, INDECOM (Незалежна комісія з розслідувань) — незалежна установа на Ямайці — відвідує всі місця скоєння злочинів за участю службовців органів влади, включаючи поліцейських, військових (коли вони діють спільно з поліцією), а також працівників виправних закладів. Закон про INDECOM уповноважує її брати під свій контроль та охороняти місця будь-яких подібних інцидентів.
Прозорість
Важливо, щоб незалежні органи досудового розслідування повідомляли потерпілим, службовцям органів влади та громадськість про своє рішення пред'являти чи не пред'являти обвинувачення службовцю органів влади. Коли рішення про пред'явлення обвинувачення належать виключно до повноважень прокуратури, то повинні бути прийняті чіткі протоколи (політики) щодо інформування керівника незалежної установи та надання їй можливості робити публічні заяви. В Онтаріо керівник Відділу спеціальних розслідувань несе особисту відповідальність за кожне рішення щодо пред'явлення обвинувачень службовцю органів влади. У разі прийняття рішення про відмову від пред'явлення обвинувачень керівник робить публічне повідомлення, в якому обґрунтовує (пояснює) підстави такого рішення.
Зрештою, самі лише кримінальні розслідування не можуть зупинити зловживання з боку поліцейських та інших службовців органів влади. Поліцейські відділки також потребують внутрішнього контролю за застосуванням сили (use of force). Необхідні чіткі дисциплінарні процедури, а також зміна культури в поліції та органах правопорядку. Прокурори та слідчі потребують спеціальної підготовки. Громадянське суспільство відіграє ключову роль у виявленні випадків зловживань, підтримці потерпілих, наданні медичних свідчень та інших доказів.
Навіть установи, які працюють належним чином, не позбавлені недоліків і не є панацеєю від насильства з боку поліції. Проте наша доповідь демонструє, що незалежні слідчі установи, якщо вони сформовані належним чином, можуть сприяти кращій підзвітності поліції, а також ефективному розслідуванню діяльності службовців органів влади з урахуванням права на справедливий суд, що разом приводить до забезпечення більшої справедливості для потерпілих.
Автори:
Іан Скотт — колишній керівник Відділу спеціальних розслідувань, Онтаріо, Канада
Маша Лісіцина — старша керуюча юридична радниця Відділу підзвітності Правової ініціативи відкритого суспільства
[1] Blue wall/code of silence — поширений у США термін для позначення неповідомлення поліцейськими про злочини своїх колег, наприклад, про корупцію, катування тощо, а також відмова надалі надавати показання в суді, якщо такі випадки було виявлено. Термін походить від блакитного кольору поліцейського однострою та став поширений у зв'язку зі «справою Серпіко» (детальніше див: Police corruption and Misconduct / https://legal-dictionary.thefreedictionary.com/Police+Corruption+and+Misconduct).
Читайте та обговорюйте актуальні питання кримінальної юстиції у спільноті тих, хто від неї шаленіє: доєднуйтеся до спільноти JustTalk у Facebook.
