Майбутнє рухається зі швидкістю, що зростає в геометричній прогресії, а закони — в арифметичній. Саме така ситуація складається із впровадженням засобів стеження в період пандемії COVID-19 в Україні та світі. Нові технологічні рішення створюються та застосовуються, законодавство змінюється нашвидкуруч, та не завжди враховує стандарти захисту прав людини.
Так, без технологій у боротьбі з пандемією не обійтися, але, на мою думку, поспішати використовувати неперевірені алгоритми «стеження» може бути небезпечно. Тим паче, якщо вони обмежують права людини.
Якщо подивитися глобально на загрози цифрових прав у світі, картина станом на сьогодні виглядає так:
- Програми стеження за громадянами використовують у 29 країнах світу[1].
- Технології фізичного нагляду застосовують у 11 країнах[2].
- Цензуру, пов'язану з COVID-19, наклали уряди 12 країн.
- Відключення та обмеження Інтернету застосовано у 4 країнах, попри необхідність отримувати інформацію в період пандемії.
- У всьому світі використовують 53 мобільних додатки «стеження» для боротьби з короновірусом. 13 додатків не мають політики конфіденційності, а 29 використовують дані GPS та стежать за людьми в реальному часі.
Щоб зрозуміти, як ці обмеження працюють на практиці, пропоную зупинитися на використанні інструментів стеження у період пандемії у США, Ізраїлі, Південній Кореї, Індії, Бахрейні та Камбоджі.
США
У США федеральні та місцеві органи влади збирають дані про пересування громадян, щоб зрозуміти, де формуються місця найбільшого скупчення людей.
Дані беруть із рекламної індустрії, яка часто отримує доступ до геолокації людей під час їхньої реєстрації в певних додатках. Тісна співпраця з індустрією рекламних технологій для відстеження місця перебування громадян викликає певні занепокоєння. Цей сектор, загалом, відомий своєю непрозорістю, і багато користувачів не знатимуть про те, що ці програми стежать за їхнім переміщенням.
Закон про економічну допомогу під час коронавірусу в США також передбачає виділення 500 мільйонів доларів для створення «системи спостереження та збору даних» заради боротьби з пандемією.
Кінцева мета збору таких даних — створити портал для державних чиновників (для аналізу та контролю) із даними понад 500 міст у США.
Згідно з законодавством США, всім, хто бере участь у зборі конфіденційних даних, необхідно мати прозорі політики конфіденційності та вживати заходи для забезпечення захисту прав громадян на приватне життя, особливо якщо згодом ті, хто збирає дані, можуть розголосити відомостіпро здоров'я людини.
За данимиCNN, два технічні стартапи відстежували громадян, які відвідували пляж у штаті Флорида, шляхом моніторингу даних про місцезнаходження мобільних телефонів.
Одна з залучених компаній потім розмістила теплову карту в Twitter, щоб показати свої висновки.
Фото Print Screen зTwitter
Незважаючи на те, що законодавство США вимагає використовувати лише анонімізовані дані, неодноразово було показано, що навіть анонімізовані великі набори даних дають можливість ідентифікувати людину. Наприклад, за місцем проживання чи роботи, і в такий спосіб здійснити втручання в приватне життя.
Ізраїль
В Ізраїлі прийняли нові закони, щоби шпигувати за своїми громадянами. Агентству безпеки Ізраїлю більше не доведеться отримувати ухвалу суду для відстеження телефонів людей. Новий закон також передбачає, що всі зібрані дані повинні бути видалені через 30 днів.
Відповідно до регламенту, дані будуть використовуватися для сповіщення людей, які, можливо, контактували з інфікованими вірусом особами, та для виконання карантинних замовлень.
У той час, як уряд пообіцяв суворі обмеження щодо збору даних, включно з вимогою видалення всіх персональних даних через 30 днів, у директиві сказано, що дані буде видалено, коли норми, які можуть бути розширені відповідно до прогресування вірусу, втратять чинність.
На думку юристів правозахисної організації 7amleh, Ізраїль вчиняє масові порушення цифрових прав, особливо права на приватне життя, прикриваючись управлінням кризою охорони здоров'я, спричиненою коронавірусом.
Південна Корея
Південна Корея пішла на крок далі, ніж інші країни, відстежуючи місцезнаходження людей через дані мобільних операторів та створюючи загальнодоступну карту, щоб інші громадяни могли перевірити, чи не проходять або чи не проходили поруч хворі на коронавірус.
Фото Print Screen зWashingtonpost
Дані відстеження, які потрапляють на карту, — це не лише дані з мобільного телефона. Карта використовує записи кредитних карток і навіть особисті інтерв'ю з пацієнтами, щоб відтворити зворотний маршрут, яким рухалися хворі.
Мапу створили не лише для того, щоб громадяни перевіряли її, але й для того, щоб уряд Південної Кореї активно використовував її для надсилання регіональних текстових повідомлень, попереджаючи людей, що вони можуть контактувати з кимось, хто переносить вірус.
Карта вже порушує громадянські свободи. Наприклад, одна жінка розповіла Washington Post, що перестала відвідувати бар, популярний серед лесбійок, боячись, що у разі зараження вся країна дізнається, що вона лесбійка.
Також є випадки, коли невідомі люди погрожують власникам закладів громадського харчування тим, що зайдуть до їхнього закладу, а потім навмисно заразяться вірусом. Відтак карта покаже, що в закладі перебувала хвора людина, через що заклад згодом тимчасово закриють на карантин. Тому такі люди вимагають у власників ресторанів кошти за невідвідування закладу.
Отже, така інтерактивна мапа посягає на громадянські свободи, але уПівденній Кореїсуспільні інтереси, як правило, переважають над правами людини, коли справа стосується епідемій.
Індія
Люди, у яких є підозра на коронавірус вІндії, отримують штампи на руках, їх відстежують за допомогою мобільних додатків.
До речі, індійський додаток Aarogya Setu завантажили 50 мільйонів людей, і він посідає перше місце в рейтингу Covid-додатків за кількістю завантажень.
Фото зstraitstimes.com
Незмивні штампи також наносять на руки людям, які прибувають до Індії. На штампах є дата, коли людина може бути звільнена від самоізоляції.
Також, за данимиReuters, у південному штаті Керала в Індії влада використовує записи телефонних дзвінків, відеозаписи з систем відеоспостереження та GPS для відстеження первинних і вторинних контактів із хворими на коронавірус.
Livemint зазначає, що в Індії механізми фізичного стеження за людьми набувають популярності. Поліцейські дедалі частіше звертаються до безпілотних літальних апаратів, щоб обстежувати населення та запобігати скупченню натовпу під час карантину. Поліція тепер покладається на дрони як на ключовий інструмент спостереження, щоб стежити за пересуванням людей під час карантину.
В Індії у деяких районах також діють обмеження щодо отримання інформації через інтернет.У районах Джамму та Кашмір громадяни мають доступ лише до 2G-з'єднань. Повільна швидкість інтернету 2G різко обмежує потік критично важливої інформації про здоров'я. Це також звужує можливості громадян спілкуватися зі своїми родинами в період пандемії.
Бахрейн
Цікавий інструмент стеження за хворими на коронавірус придумали в Королівстві Бахрейн. У статтіMobi Health Matters зазначено, що держава веде облік хворих за допомогою електронних браслетів.
Фото зmobihealthnews
Браслети під'єднано до програми відстеження контактів через Bluetooth. Їх використовують для того, щоб заражені громадяни залишалися на карантині.
Згідно з законодавством Бахрейну, порушникам самоізоляції загрожує кримінальна відповідальність, зокрема позбавлення волі на 3 місяці та штраф від 1000 BD (2 660 доларів) до 10 000 BD (26 565 доларів).
Камбоджа
У Камбоджі заарештовують людей за те, що вони висловлюють занепокоєння щодо впливу COVID-19 на країну.
Із початку січня Human Rights Watch задокументував 17 користувачів соціальних мереж, яких заарештували за обмін інформацією про COVID-19 у Камбоджі.
За словамиправоохоронців, серед них і 14-річну дівчинку, яку заарештували та допитали, оскільки вона «висловила побоювання в соціальних мережах щодо чуток про позитивні випадки COVID-19 у її школі та провінції». Після того, як вона публічно попросила вибачення, влада звільнила її того ж дня.
Підсумую. У світі використовують цифрове та фізичне спостереження у боротьбі з COVID-19:
1. Цифрове спостереження. Уряди в усьому світі здійснюють заходи, що допомагають уповільнити поширення вірусу, і багато хто звернувся до ініціатив цифрового відстеження. У деяких державах використовують агреговані дані мобільного місцезнаходження громадян; програми, розроблені для того, щоб допомогти визначити місцезнаходження осіб, які заразилися вірусом, а також розгортають новітні технології мобільного моніторингу.
2. Фізичне спостереження. Намагаючись уповільнити поширення COVID-19, уряди всього світу також вживають дедалі масштабніших заходів для фізичного нагляду.
До них належать: активне використання камер із функцією розпізнавання обличчя, оснащених тепловими датчиками; використання безпілотників для спостереження за пересуванням громадян та розгалужених мереж відеоспостереження, щоб забезпечити дотримання комендантської години.
Під час цифрового та фізичного стеження виникають значні проблеми щодо приватності та конфіденційності. Як показали кілька досліджень, навіть анонімізовані набори даних піддаються ризику повторної ідентифікації. Крім того, відсутність чіткої політики конфіденційності та використання централізованого зберігання даних збільшують імовірність того, що дані можуть бути вразливими до зловживань та витоків.
3. Цензура. З часу спалаху COVID-19 спостерігається швидке поширення дезінформації у світі, тому цензура є також інструментом спостереження за людьми. Щоб контролювати поширення інформації, уряди та платформи соціальних мереж прагнуть жорстко регулювати інтернет-контент для того, щоб надавати лише офіційні факти та цифри. Однак декілька урядів також вирішили посилити цензуру.
Якщо ви хочете побачити останні оновлення щодо порушень свободи інформації під час пандемії COVID-19, то перегляньте сторінку Tracker RSF.
Анастасія Апетик,
юристка, експертка з інформаційних прав та безпеки
Експертного центру з прав людини
спеціально для JustTalk
[1] Австралія, Австрія, Бахрейн, Болгарія, Гана, Ісландія, Індія, Індонезія, Ізраїль, Іспанія, Італія, Киргизстан, Китай, Колумбія, Кіпр, Мексика, Норвегія, Пакистан, Південна Корея, Північна Македонія, Польща, Сингапур, Словаччина, США, Тайланд, Туреччина, Україна, Філіппіни, Чехія.
[2] Австралія, Бахрейн, Бельгія, Велика Британія, Індія, Іспанія, Китай, Південна Корея, Росія, США, Україна.
