Він може бути проактивним та успішно допомагати потерпілому й стороні обвинувачення. Він може стояти на заваді прокурору й слідчому в здійсненні досудового розслідування (навмисно або через непрофесійність). Він може бути психологом для потерпілого та чи не єдиним, хто знаходить слова підтримки.
Про те, ким може бути та ким має бути адвокат — представник потерпілого, спілкувалися учасники п'ятнадцятої професійної дискусії JustTalk. Питання місця та ролі адвоката потерпілого розглядалися в контексті насильницьких кримінальних правопорушень, зокрема вчинених на ґрунті ненависті.
Учасники дискусії порушували питання: ким є потерпілий та його представник у кримінальному провадженні — лише «учасником» чи все ж «стороною», чи збігаються інтереси потерпілого у кримінальному провадженні з інтересами сторони обвинувачення, як адвокат потерпілого може допомогти в процесі публічного обвинувачення, чому залучення адвоката як представника потерпілого — це непопулярна практика, хоча й необхідна, в чому полягає підхід КПК України до статусу потерпілого.
Залучення адвоката — це примха чи вимушена потреба потерпілого?
Розпочинаючи дискусію, Оксана Гузь, адвокатка, ініціаторка й спікерка дискусії, зазначила, що потерпілий має право на реагування з боку держави на кримінальне правопорушення та право на компенсацію завданої йому шкоди. Це міжнародний стандарт, який, однак, не виконується.
Спікерка звернула увагу на те, що вона представляє інтереси тих потерпілих, які належать до вразливих, дискримінованих груп суспільства. Представники таких груп мають вищі ризики стикнутися з агресією чи насильством щодо них лише через те, що відрізняються від інших, або через те, що стосовно них є стійкі стереотипи (наркозалежні, жінки та інші). Ґрунтуючись на власному досвіді, спікерка вказала, що потерпілі, коли повідомляють про вчинене стосовно них кримінальне правопорушення, вважають за потрібне повідомляти про такий мотив.
Попри це, відомості про вчинене з мотивів ненависті кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР), зазвичай, або вносяться не одразу, або не вносяться взагалі, або вносяться без урахування мотиву його вчинення.
Станіслав Петренко, прокурор та учасник дискусії, відповів на тезу Оксани Гузь. Він зазначив, що як у нього, так і в його колег є досвід кваліфікації кримінальних правопорушень, вчинених на ґрунті ненависті, — але не за спеціальною для цього статтею 161 КК України, а за більш «загальними» статтями (насамперед статтею 296, що передбачає кримінальну відповідальність за хуліганство). Мотив ненависті не передбачено складом кримінальних правопорушень за «загальними» статтями, але його можуть враховувати при визначенні міри та виду покарання. За словами прокурора, така практика кваліфікації пов'язана з тим, що іноді довести вину у вчиненні кримінального правопорушення за тією ж статтею 296 КК України об'єктивно реальніше, аніж за статтею 161 КК України. Часто мотив ненависті проявляється у відповідних висловлюваннях, довести наявність яких майже неможливо…
Олена Сотник, адвокатка й спікерка дискусії, погодилася з можливістю слідчого й прокурора обирати ту кваліфікацію, яка об'єктивно має кращі шанси на доведення в суді. За словами спікерки, в її «ідеальному світі» метою практики перекваліфікації має бути не зменшення обсягу роботи для слідчих і прокурорів або кількості слідчих дій, а об'єктивна необхідність у доказуванні того, що справді можна доказати.
Також Станіслав Петренко у своїй аргументації на користь застосування «загальних» статей КК України зазначив, що санкції, наприклад, за статтею 296 КК України є більшими за санкції, передбачені статтею 161 КК України. Від себе додамо, що і віднесення ст. 161 КК України до кримінальних правопорушень приватного обвинувачення не додає шансів на ефективне розслідування.
Метою потерпілого у кримінальному провадженні є не лише притягнення винного до кримінальної відповідальності та компенсація завданої шкоди. Основна мета, що неодноразово зазначали учасники дискусії, — це відновлення справедливості. А відновлення справедливості полягає, зокрема, в доведенні дійсного мотиву вчинення кримінального правопорушення, доведенні стороною обвинувачення фактичних обставин справи. Отже, для потерпілого розмір санкції для правопорушника не має вирішального значення.
Оксана Гузь зазначила, що частина потерпілих, з якими вона працює, відверто говорять про те, що вони розуміють можливість притягнення винного до відповідальності за статтею 296 КК України й можливість тяжчого покарання, але в такому випадку про мотив вчинення кримінального правопорушення ніхто і ніколи не дізнається.
Отже, роль адвоката потерпілого насамперед полягає в допомозі потерпілому «змусити» державу — в особі органу досудового розслідування або прокуратури — реагувати на кримінальне правопорушення в разі, якщо ця реакція неефективна або відсутня.
Оксана Гузь зазначила, що допомогти в цьому може інститут слідчого судді. На попередніх дискусіях JustTalk вже зазначалося, що роль слідчого судді полягає у дотриманні прав і свобод людини на стадії досудового розслідування. Тому ефективним може бути звернення до нього потерпілого чи його адвоката на випадок, якщо ні органи досудового розслідування, ні прокуратура не вносять відомості до ЄРДР.
Отже, через неможливість реалізувати свої права потерпілі часто змушені звертатися за правничою допомогою. Проте не всі потерпілі мають кошти на оплату послуг адвокатів.
Розв'язанням проблеми могла б стати безоплатна правова допомога, про яку учасники дискусії згадували багато разів. Наприклад, учасниця дискусії Тетяна Павлюковець згадала з власного досвіду про потерпілих, справа яких триває понад шість років. Ці потерпілі належать саме до тієї категорії людей, які самостійно заробляють собі на життя, але не здатні дозволити послуги адвоката. Попри те, вони їх потребують. Причиною цього стало невелике перевищення мінімуму доходів, при якому відповідно до законодавства можливо отримати безоплатну правову допомогу.
Також учасниця звернула увагу на те, що центри з надання вторинної правової допомоги не виконують ухвали суддів про забезпечення потерпілого безоплатною правовою допомогою, оскільки це не передбачено законодавством.
Отже, поряд із системним порушенням прав потерпілого з боку держави на початку досудового розслідування є проблема з обмеженням у доступі потерпілих до безоплатної правової допомоги.
Які є перешкоди на шляху до захисту прав потерпілого?
Правова допомога адвоката потерпілому не закінчується разом із початком досудового розслідування. Учасники дискусії поділилися великою кількістю прикладів із власної практики, які свідчать про порушення прав потерпілого, а заразом і про необхідність залучення адвоката протягом усього процесу кримінального провадження. Крім того, допомога адвоката може бути ефективною та потрібною не лише в разі порушень прав потерпілого, але й з метою допомогти стороні обвинувачення краще здійснювати досудове розслідування.
Щоб адвокат потерпілого міг виконувати свою роль належним чином, потрібні три такі умови — за словами Олени Сотник.
Першою та ключовою умовою є наявність комунікації (співпраці) між адвокатом потерпілого та стороною обвинувачення. Своєю чергою, наявність комунікації охоплює три складові:
(1) наявність комунікації між слідчим і адвокатом,
(2) наявність комунікації між прокурором і адвокатом та
(3) наявність комунікації між слідчим і прокурором.
Проблеми хоча б на одній із ланок можуть негативно вплинути на якість досудового розслідування. Олена Сотник зазначила, що «дуже часто виглядає так, що слідчі роблять усе, аби нічого не робити, на превеликий жаль». Тобто є випадки, коли сторона обвинувачення є пасивною і навіть після скарг та клопотань адвоката не виконує своїх обов'язків.
Друга умова — адекватне ставлення сторони обвинувачення до адвоката потерпілого. Учасники дискусії наголошували, що існує упереджене ставлення слідчого та прокурора до адвоката як представника потерпілого. Тому для останнього проблематично комунікувати з ними. Оксана Гузь навела приклад, як спілкуються з потерпілим, який звернувся разом з адвокатом — у сторони обвинувачення є стереотип, що адвокат захищає лише підозрюваних/обвинувачених, а тому потерпілий «у чомусь винний», якщо його представляє адвокат.
Третьою умовою є наявність такої практики судів, якою потерпілий і його представник визнаються сторонами кримінального провадження. Експерти активно обговорювали цю тезу протягом дискусії. Олена Сотник у своїй промові зазначила, що мала практику, згідно з якою суд не задовольнив клопотання представника потерпілого з ініціативою провести слідчі дії, оскільки потерпілий, на думку суду, не є стороною кримінального провадження.
Таку неоднозначну практику, на думку учасниці дискусії Тетяни Павлюковець, започаткували саме слідчі судді. Адже ні в адвокатів, ні в сторони обвинувачення не виникало сумнівів у тому, що потерпілий є саме «стороною».
З цього питання виступила й Віра Левко, суддя Дніпровського районного суду міста Києва та учасниця дискусії. Виходячи зі своєї практики, вона поділилася, що задовольняла клопотання потерпілого чи відмовляла у його задоволенні не з тієї підстави, що потерпілий є чи не є стороною кримінального провадження, а по суті клопотання.
Проактивна та професійна поведінка адвокатів потерпілих не є стовідсотковою гарантією того, що слідчі й прокурори будуть комунікувати й ставитися до адвокатів належним чином, а суди визнаватимуть потерпілого «стороною» кримінального провадження. Водночас така поведінка точно покращить якість досудового розслідування.
Поряд з цим, на дискусії було наведено приклади непрофесійності адвокатів, їхньої неетичної поведінки як представників потерпілих.
Наприклад, Тарас Семків, прокурор і спікер дискусії, звернув увагу на те, що адвокати можуть «змагатися» зі стороною обвинувачення за збір доказів, ініціювання слідчих дій. Для цього представники потерпілих звертаються з недоцільними клопотаннями, які не сприяють ефективності досудового розслідування.
Висновки
За результатами експертного обговорення до функцій адвоката як представника потерпілого можна віднести, зокрема:
- представництво потерпілого з метою реалізації його прав;
- допомогу стороні обвинувачення у здійсненні досудового розслідування шляхом співпраці, в ініціюванні необхідних слідчих дій та виявленні тих недоліків, яких не помічає слідчий або прокурор;
- психологічну підтримку та пояснення потерпілому простими словами того, що відбувається у кримінальному провадженні;
- представництво інтересів у справах про відшкодування майнової та моральної шкоди за цивільними позовами у кримінальних провадженнях тощо.
Отже, роль адвоката для потерпілого в наявних умовах є важливою. Адже проактивний та професійний адвокат може ефективно впливати на хід досудового розслідування, на притягнення винного до кримінальної відповідальності та відшкодування шкоди потерпілому. Всі інструменти для цього КПК України має.
Ознайомитися детальніше з тим, про що розмовляли учасники п'ятнадцятої професійної дискусії JustTalk, можна у відеозвіті, який доступний за посиланням.
