У пропонованому уривку книги «Повноваження прокуратури. Вартові системи кримінального правосуддя» автори вкотре нагадують про те, що органи правопорядку навіть Сполучених Штатів неспроможні через обмеженість власних ресурсів розслідувати кожен злочин. Зауважується, що пріоритезація розслідувань і так відбувається у формах, про які ми навіть не думаємо з цієї точки зору — наприклад, через виділення найдосвідченіших співробітників для розслідування найважливіших справ. Адже, справді, це не що інше, як спрямування більшої кількості кращих ресурсів на пріоритетніші цілі, отже, меншої кількості ресурсів — на справи менш важливі.
Визнаючи, що обмеженість ресурсів змушує органи правопорядку США розставляти пріоритети, автори у запропонованому тексті також вказують, які ж основні міркування беруть до уваги американські прокурори, визначаючи пріоритетність власних справ.
Так, мова насамперед про тяжкість злочину як за формальним критерієм санкції, так і за фактичним критерієм заподіяної шкоди або ризику заподіяння шкоди, у тому числі пов'язаності злочину з насильством та сумою матеріальної шкоди.
Доказова сила справи, або, як прийнято казати в нас, її «перспективність», також береться до уваги під час визначення, чи варто займатися справою взагалі, а якщо так — скільки приділяти їй уваги.
Є справи, які настільки вирізняються із загальної маси, що питання про їхню очевидну пріоритетність навіть не стоїть: наприклад, коли йдеться про резонансне вбивство, до розслідування якого прикуто увагу цілої країни.
Власне, увага громадськості, тиск груп впливу, причому не обов'язково протиправний і прихований — може йтися про потерпілих або про громадські організації, — ці речі так само можуть впливати на рішення прокурора про пріоритетність для нього однієї справи перед іншими. За загальним правилом, у цьому випадку варто балансувати інтереси окремих зацікавлених осіб з інтересом громадськості в цілому, який полягає в ефективній боротьбі зі злочинністю загалом, а не з конкретними окремо взятими злочинами, що є пріоритетом радше для конкретних потерпілих чи груп впливу.
Читачі, напевно, сприймуть у кращому разі з легким подивом згадку в тексті, що керівник прокуратури визначає правила щодо того, які справи будуть прийматися до провадження, а які — ні, і це є одним з проявів визначення ним пріоритетів власного офісу. Однак, можливо, визначення наперед правил для певних категорій справ — не така вже й погана ідея, порівняно з вітчизняною практикою вирішувати такі питання щоразу ad hoc для окремих конкретних проваджень і без артикуляції справжніх мотивів, але з формальним дотриманням законності. Чи виявляло б запровадження такої практики в Україні ознаки будь-якого порушення закону — питання окремої розмови. В ході такої дискусії треба було б, зокрема, розрізняти рішення «ігнорувати» певні справи, рішення розставляти справи «в чергу» і не займатися менш важливими до вирішення більш важливих або рішення розподіляти людські та інші ресурси між справами у певній пропорції.
Читаючи про закордонні практики пріоритезації, протидіяти власному скептицизму щодо можливості чи доцільності їхнього запровадження в Україні можна, ставлячи собі просте питання: якими міркуваннями керуються керівники наших органів правопорядку, визначаючи, наприклад, на які справи виділяти більше робочого часу своїх підлеглих, а на які — менше, яку роботу робити «терміново» і «на вчора», а яка може почекати, а що можна взагалі відкласти в довгий ящик «до завершення строків» чи намагатися позбутися «за підслідністю»? І чи не краще було б нам правила вирішення цих критично важливих питань відверто проговорити, щоб мати можливість оцінити їхню розумність та доречність, і, за потреби, внести необхідні корективи?
Ігор Семак
Прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури
cпеціально для JustTalk
Повноваження прокуратури
Вартові системи кримінального правосуддя
Джоан Е. Джейкобі (Joan E. Jacoby) і Едвард С. Ратледж (Edward C. Ratledge)
Встановлення пріоритетів кримінального провадження
Не всі справи, які передаються до прокуратури, можуть чи мають бути прийняті до провадження. Не всі прийняті справи мають однаковий пріоритет для провадження. Деякі важливіші за інші, а деякі потребують більше часу для підготовки або ресурсів.
Більшість місцевих юрисдикцій мають обмежені бюджети і пріоритети у сферах освіти, охорони здоров'я і економічного розвитку. Місцева система кримінального судочинства навіть при підтримці штату та федеральної системи просто не має достатньо ресурсів, щоб забезпечити провадження по кожному порушенню законів. Прокурорам доводиться обирати не тільки, які закони застосовувати, а і як розпорядитися ресурсами прокуратури для роботи над справами, що були прийняті до провадження. Серйозні злочини, особливо насильницькі, доручають досвідченим співробітникам, тоді як злочини, пов'язані з порушенням громадського порядку, наприклад, вживання алкоголю у громадських місцях або бійки у барі, передають менш досвідченим працівникам. Це один зі способів, яким керівники прокуратур встановлюють пріоритети кримінального провадження.
Покарання, передбачені за злочини, відіграють велику роль у визначенні пріоритетів.
<…>
Незважаючи на те, що покарання відповідають тяжкості окремих правопорушень (як правило, згідно із законом), інші фактори також впливають на пріоритети у кримінальному провадженні справ. Визначальними факторами також є доказова сила справи і характер ролі підозрюваного у вчиненні правопорушення. Наприклад, якщо підозрюваний, який має попередній досвід кримінальної діяльності, погрожував жертві пістолетом і був арештований з викраденим майном, він, найімовірніше, отримає тюремний вирок. До підозрюваного молодого віку, без судимостей, якого бачили, коли він тікав з порожнього будинку з викраденим майном, ставитимуться зовсім інакше.
Ці три фактори визначають, яким справам буде надано пріоритет у кримінальному провадженні.
<…>
Деякі справи стосуються настільки огидних чи сумнозвісних злочинів, що питання про надання пріоритету в кримінальному провадженні не виникає: справа О. Дж. Сімпсона, справа Менсона у Каліфорнії, справа Джеффрі Дамера, людожера з Мілвокі, справа про вбивцю-снайпера Мухаммеда Мальво у столичному районі Вашингтона, справа про замах на вбивство президента Рейгана Джоном Хінклі — і цей список можна продовжувати.
<…>
Громадський інтерес та увага ЗМІ можуть вплинути на рішення щодо прийняття до розгляду таких справ, але у щоденній робочій рутині судів більшість справ у системі кримінального судочинства отримують особливу увагу зрідка. Рішення щодо прийняття справи до розгляду та про висунення певних звинувачень ґрунтуються на характері злочину, попередніх даних про підозрюваного та доказовій базі по справі.
Серйозність правопорушення найкраще визначається рівнем заподіяної шкоди або вартістю втраченого чи пошкодженого майна. Найвищий пріоритет надають справам, які стосуються насильницьких злочинів, як-от вбивство, зґвалтування, пограбування та збройні напади. Серйозність завданої шкоди здоров'ю або кількість поранених збільшує цей пріоритет. Таким чином, підозрюваний, арештований за напад на особу, яка втікала, отримає більше уваги прокурорів, якщо жертва була тяжко поранена або загинула, а не втекла неушкодженою. Підозрюваний, який розстріляв сімох покупців у магазині, зіткнеться з енергійнішим кримінальним переслідуванням, ніж той, хто за допомогою зброї пограбував магазин після нападу на продавця, який внаслідок цього знепритомнів.
Справи, які стосуються правопорушень, що могли спричинити ушкодження, теж отримують пріоритет. Збройні пограбування, підпали, носіння небезпечної зброї є гарними прикладами потенційно небезпечних ситуацій, які могли з високою ймовірністю спричинити ушкодження інших осіб, навіть якщо цього не сталося. Такі справи зазвичай спричиняють висунення додаткових обвинувачень або посилення основних.
Розмір майнових втрат або збитків також впливає на пріоритетність справи для кримінального провадження. Приклади включають оцінку збитків внаслідок пограбування зі зломом, крадіжки, угону автомобіля, шахрайства та підробки чеків. Їхні суми зазвичай закріплено у законодавстві. У міру того, як зростають майнові втрати або збитки і/або кількість постраждалих, зростає пріоритет кримінального провадження.
Ось чому настільки сумнозвісним стало кримінальне переслідування Кеннета Лея з корпорації «Енрон», якого засудили за шахрайство і змову — шахрайство, яке торкнулося тисяч людей. Так само, хоча і з меншим висвітленням у ЗМІ, кримінальні провадження проти керівників банків або фондових бірж, які привласнили мільйони доларів, що за правом належали великій кількості людей, отримують більше уваги, ніж справи злодіїв, які поцупили з магазину товари на суму меншу, ніж 10 доларів.
Якщо тяжкість правопорушення є невисокою, кримінальне переслідування може бути занадто серйозною реакцією на правопорушника і «даремною тратою часу кримінального провадження» для судів. Типові приклади — це суперечки між сусідами щодо проходу або пошкодження майна, позови щодо нечесних ділових практик або навіть пред'явлення підроблених чеків. Ці справи цілком заслуговують на реакцію, яка також буде спрямована на встановлення відповідальності та відшкодування збитків, але не обов'язково на кримінальне переслідування. Керівники прокуратур також можуть встановлювати правила щодо того, які справи не будуть прийматися до провадження.
<…>
Спеціальні групи адвокації становлять ще одну проблему в оцінці прокурором серйозності правопорушення.
<…>
Як гучні активісти, що мають доступ до ЗМІ, вони можуть чинити тиск на рішення прокурорів щодо прийняття справ до провадження або щодо того, що вважати розумним та належним рішенням по справі.
Завдання прокурора полягає у досягненні балансу між інтересами громадськості і тими, хто має більш вузьку спрямованість. Прокурор у Західній Вірджинії зазнав осуду з боку представників організації «Люди за етичне поводження з тваринами» через відхилення справи проти власника курячої ферми, умови якої, на думку цієї організації, були небезпечними. Відмовившись висувати обвинувачення, прокурор заявив, що в нього були інші нагальніші злочини для кримінального провадження. Таке балансування не завжди позбавлене ризику для виборних посадовців.
<…>
Читайте та обговорюйте актуальні питання кримінальної юстиції у спільноті тих, хто від неї шаленіє: доєднуйтесь до спільноти JustTalk у Facebook.
