У п'ятницю 4 жовтня увечері на Justtalk обговорювали конституційний принцип презумпції невинуватості. Цей принцип слід знати й розуміти: кожній людині, оскільки це її конституційне право; кожному професіоналу – юристу, держслужбовцю, журналісту – на професійному рівні для того, щоб знати, як влаштовані (або як мають бути влаштовані) суд та правоохоронна система.

Презумпція невинуватості – одне з визначальних прав людини. Кожна людина, щодо якої немає вироку суду, яким її визнано винною в злочині, вважається невинуватою. Так влаштована правова система сучасної демократичної держави.

Відповідно, навіть офіційно обвинувачений у вчиненні злочину або затриманий – також вважається невинуватим, що вимагає відповідного ставлення до нього і відповідного поводження з боку держави і суспільства.

Презумпція невинуватості впроваджується в демократичній правовій державі тому, що правоохоронні органи апріорі мають більше ресурсів (матеріальних, технічних, силових та інших), ніж людина. Тому з самого початку державний орган є нерівним з людиною. І саме презумпція невинуватості покликана хоча б частково цю нерівність виправити!

Саме з презумпції невинуватості походить низка важливих постулатів для кримінального права і процесу. Всі ці принципи послідовно прописані в міжнародному праві, в Конституції, в Кримінальному процесуальному кодексі. А саме:
• право на захист та право не свідчити проти себе і близьких родичів (право мовчати);
• відсутність обов'язку доводити свою невинуватість;
• обов'язок доведення вини поза розумним сумнівом;
• покладення доведення саме на сторону обвинувачення;
• тлумачення всіх сумнівів на користь обвинуваченого;
• судовий контроль над пропорційністю втручання в права особи (свободу, власність, таємницю листування тощо) на досудовому розслідуванні.

Відповідно, людина має право на незалежний і безсторонній суд, який перевірить обґрунтованість висунутого проти неї кримінального обвинувачення (ст. 6 Європейської конвенції з прав людини). А передчасне (до вироку суду) оголошення в медіа конкретної людини винуватою у вчиненні кримінального правопорушення — впливає на безсторонність суду. Адже багато хто з суспільства чекатиме, щоб суд визнав те, що раніше проголосили в медіа. Суд в свою чергу вивчає кримінальну справу, а не повідомлення в медіа. Тому безсторонність суду прямо пов'язана з презумпцією невинуватості.

Обговорення проблем презумпції невинуватості на Justtalk та в інших дискусійних форматах – дуже важливо. Представлене на Justtalk дослідження В. Петраковського з колегами – це аналіз інформаційних повідомлень правоохоронних органів та журналістів щодо обставин триваючих кримінальних справ. Дослідники пояснюють, де і яким чином автори кожного повідомлення порушили або зачепили презумпцію невинуватості.

Важливо, що обговорюючи конкретні кримінальні справи державні органи та журналісти не вправі називати особу злочинцем, якщо щодо неї немає вироку суду. В повідомленнях про триваючі справи про кожен випадок чи факт, навіть якщо це їм здається очевидним, слід говорити лише як про підозру або версію слідства. Причому можна давати лише знеособлену інформацію, максимально загальну, і лише по справах, які дійсно цікавлять громадськість. В багатьох випадках інформація по конкретній справі не може надаватися взагалі.

Обов'язок органів влади і журналістів поважати презумпцію невинуватості знайшов своє послідовне відображення в міжнародному праві – він закріплений в практиці Європейського суду з прав людини.

Було б корисно, якби державні органи й інститути громадянського суспільства – громадські організації та ЗМІ проводили більше заходів, спрямованих на роз'яснення основноположних прав людини, зокрема і презумпції невинуватості, і самі реалізовували ці права людини. Щоби з часом якомога більше людей розуміли важливість і значення цих прав – для кожної людини, і для суспільства в цілому.

Олексій Кравчук,
суддя Вищого антикорупційного суду,
доктор юридичних наук, доцент.