ПІДСЛІДНІСТЬ: проблеми розподілу та ефективності

«Підслідність» кримінальних правопорушень різним органам досудового розслідування, що визначена КПК, за своєю метою і завданням повинна слугувати, з одного боку — покращенню ефективності діяльності органів досудового розслідування, включно з їхньою певною спеціалізацією у сфері досудового розслідування окремих видів/складів таких правопорушень, а з іншого — сприяти якісному управлінню системою органів кримінальної юстиції та унеможливленню концентрації слідчої діяльності в одному-двох органах.

Крім того, є всі підстави припустити, що за задумом авторів багатофункціональної та багаторівневої «підслідності» створюються належні умови щодо можливих зловживань з боку органів досудового розслідування в умисному зволіканні досудового слідства/дізнання або відсутності належного контролю чи створення певних корупціогенних ризиків в їхній діяльності.

Аналіз підслідності та її реалізації в практиці органів досудового розслідування і процесуального керівництва свідчить, що заявлені мета і завдання підслідності далекі від оптимізації ефективності діяльності цих органів. 

Підслідність за складами злочинів:

Національна поліція     =  всі склади, крім тих, що віднесено до підслідності НАБУ, ДБР, СБУ, БЕБ;

Національне антикорупційне бюро   =  206 [-2], 209, 210, 211, 354, 364-370, 410 ККУ + спеціальний суб'єкт + розмір   предмету або шкоди;

Державне бюро розслідувань      =   всі склади, крім ст. 422 ККУ + спеціальний суб'єкт;

Служба безпеки України       =  109, 110, 111, 112, 113, 114, 201,  265 [-1], 305, 328, 329, 330, 332 [-1], 332 [-2], 333, 334, 359,422, 436, 437–444, 46, 447 ККУ; та якщо під час розслідування 328, 329 ККУ, будуть встановлені 422, 365, 366, 367, 425, 426 ККУ за винятком віднесення до підслідності НАБУ. 

Бюро економічної безпеки   = 204, 205 [-1], 212, 212 [-1], 216, 218 [-1], 219, 192, 199, 200, 222, 222 [-1], 358, 366 ККУ + спеціальний суб'єкт.

Кримінальним кодексом передбачено 447 номерів статей особливої частини, що містять 401 склад кримінальних правопорушень. Зазначені склади злочинів розподілено за підслідністю між П'ЯТЬМА органами досудового розслідування за різними критеріями, що включають:

• склад кримінального правопорушення, тобто певне діяння;
• спеціальних суб'єктів (підозрюваних/обвинувачених осіб) вчинення діяння;
• розмір предмету кримінального протиправного посягання та/або розмір заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди.

При цьому зазначені критерії використано законодавцем не для всіх п'яти органів досудового розслідування, зокрема:

Слідчі Національної поліції повноважні розслідувати практично всі склади кримінальних правопорушень, що не віднесено до компетенції НАБУ, ДБР, СБУ, БЕБ. Всього — 360 складів кримінальних правопорушень. Спеціальні суб'єкти для розслідування злочинів слідчими Національної поліції — не передбачено.

Слідчі ДБР також повноважні розслідувати практично всі склади кримінальних правопорушень, крім ОДНОГО —  ст. 422 КК (Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості). Всього — 400 складів кримінальних правопорушень. Одночасно для повноважень слідчих ДБР передбачено додаткову умову щодо досудового розслідування діянь — наявність спеціального суб'єкта вчинення діяння. Перелік посад, які можуть обіймати підозрювані/обвинувачені особи, сягає  потенційно декількох сотень посад і, відповідно, тисяч державних службовців, які їх обіймають!

Детективи НАБУ мають обмежені повноваження щодо розслідування корупційних діянь, передбачених лише 13 складами злочинів. Одночасно для них діє критерій наявності спеціального суб'єкта вчинення таких діянь. Перелік посад, які можуть обіймати підозрювані/обвинувачені, становить потенційно декілька десятків (сотень?) посад і відповідної кількості державних службовців та прирівняних до них осіб!

Слідчі Служби безпеки розслідують 28 складів злочинів. Додаткового обов'язкового критерію щодо суб'єкта вчинення діяння для слідчих СБУ не передбачено.

Слідчі Бюро економічної безпеки мають повноваження розслідувати лише 7 складів злочинних діянь. При цьому всі ці діяння пов'язані зі спеціальним суб'єктом — платником податків, яких потенційно десятки тисяч!

Неоднозначність запроваджених критеріїв при формуванні «підслідності» декількох (П'ЯТИ!) органів досудового розслідування створює неабиякі складнощі і непорозуміння у функціонуванні цих органів та у процесуальному керівництві їхньою діяльністю.

1. До таких складнощів та неузгодженостей треба віднести насамперед проблеми, що виникають у слідчих Національної поліції та Державного бюро розслідувань і детективів Національного антикорупційного бюро, адже на момент початку досудового розслідування (реєстрації заяви/повідомлення у ЄРДР) далеко не завжди в наявності є однозначна інформація щодо «спеціального суб'єкта/підозрюваної особи». Це призводить до ситуації, коли можливе неумисне або умисне порушення «правила підслідності», що призводить часто-густо до втрати оперативності в розкритті і розслідуванні кримінального правопорушення «по гарячих слідах» або ж до штучного зволікання з розслідуванням та ухвалення не завжди належним чином умотивованого рішення прокурора про передачу матеріалів кримінального провадження відповідному органу «за підслідністю». До цього також можуть додаватися причини оціночного критерію «неефективного досудового розслідування», що розв'язуються лише шляхом використання дискреційних повноважень прокурора.
2. Такі самі причини неузгодженостей виникають у діяльності детективів НАБУ та слідчих СБУ. Яскравим прикладом такої «неузгодженості» останнім часом, зокрема, стали кримінальні провадження щодо подій, учасником яких став суддя Чаус. 
3. Крім «непорозумінь і суперечок» у визначенні «підслідності», що постійно виникають між окремими органами досудового розслідування і прокуратурою, яка забезпечує процесуальне керівництво ВСІМА кримінальними провадженнями, що здійснюють усі слідчі та дізнавачі України, чинна у КПК «підслідність» створила додаткові проблеми для судової гілки влади як на стадії судового контролю за досудовим розслідуванням, так і на стадії судового процесу «по суті обвинувачення». Судова практика в таких ситуаціях є неоднозначною і часом суперечливою, що в кінцевому підсумку негативно впливає на ефективність усієї системи правосуддя.

Аналіз стану «підслідності» та ефективності кримінальної юстиції, враховуючи власний практичний досвід і результати наукових досліджень, дозволяє автору висловити пропозиції щодо можливих шляхів розв'язання наявних проблем, зокрема:

По-перше, враховуючи загальну концепцію КПК, необхідно здійснити диференціацію/розподіл «підслідності» фактів кримінальних правопорушень між різними органами досудового розслідування на етапі «початку досудового розслідування» лише за одним критерієм — СКЛАДАМИ злочинів, передбачених Особливою частиною Кримінального кодексу. Критерії «суб'єктності та розмірів спричиненої шкоди/завданих збитків/розмірів предмету злочину» не повинні братися до уваги до моменту отримання слідчим неспростовних (для процесуального керівника) фактичних даних щодо цих критеріїв. Після отримання таких фактичних даних процесуальний керівник/керівник органу прокуратури повинні мати безумовні дискреційні повноваження щодо можливої передачі матеріалів кримінального провадження до іншого органу досудового розслідування або ж створення змішаної (слідчі різних ОДР) оперативно-слідчої групи для продовження і завершення досудового розслідування.

По-друге, враховуючи реалії функціонування нашої системи кримінальної юстиції, не виключаю законодавчу можливість погодження рішення процесуального керівника щодо подальшого, після отримання належної інформації про окремих спеціальних суб'єктів підозрюваної особи/осіб (державні службовці групи «А» та прирівняні до них особи) або  особливо великого розміру заподіяної шкоди/предмету кримінального правопорушення, визначення «підслідності» та/або створення «змішаної оперативно-слідчої групи» — з керівником органу прокуратури або Генеральним прокурором чи його заступниками.

По-третє, законодавчо закріпити заборону судам відхиляти отриману законними методами і способами під час досудового розслідування доказову інформацію лише на підставі того, що вона була здобута «не тим органом досудового розслідування», за яким у КПК формально був закріплений той чи інший склад кримінального правопорушення.

На моє переконання, запропоновані заходи дозволять значно підвищити якість управління досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та його ефективність, що позитивно вплине на якість кримінального правосуддя в цілому.

Володимир Сущенко,
правник,
спеціально для JustTalk

Читайте та обговорюйте актуальні питання кримінальної юстиції у спільноті тих, хто від неї шаленіє:
доєднуйтеся до спільноти JustTalk у Facebook.

Додаток до статті: Таблиця «підслідності» за чинним КПК

ПІДСЛІДНІСТЬ