30 січня 2021 року, в час, коли країну вкривало снігом, Чернігівщина танула від палких дискусій з актуальних тем кримінальної юстиції.
Для всіх, хто думав, що бодай тут знайде спокій від наших постійних балачок з цього приводу, присядьте, читайте і розчаровуйтесь, адже якщо ви не йдете на JustTalk, то JustTalk іде до вас!
«Чи зайде коротка підозра та хто в ній головний?»
«Як це, коли їх нарешті достатньо… Доказів?»
Саме ці питання заполонили вільний від роботи час прихильників кримінальної юстиції, які, намагаючись пізнати механізми стандартизації досудового розслідування, вирішили присвятити цьому питанню вихідні.
Аудиторія складалася з представників сторони обвинувачення (детективи НАБУ, прокурори САП, слідчі Національної поліції, прокурори регіональних та місцевих прокуратур), слідчих суддів, науковців, експертів — усіх, хто своє повсякденне професійне життя проводить в авангарді проблем, викликаних неоднозначною правозастосовчою практикою.
Дуже зручним організаційним рішенням було розділити дискусію на дві частини, що забезпечило можливість учасникам максимально предметно обговорити кожну з проблем.
Адвокатка і письменниця Лариса Денисенко традиційно модерувала зустріч еталонно і своєю харизматичною манерою проведення JustTalk створила неповторну атмосферу в аудиторії.
До першої частини дискусії, під час якої обговорювали можливість спрощення підходів до підготовки повідомлення про підозру, були запрошені спікери: слідчий СУ ГУНП в Чернігівській області Олег Плигун,
прокурорка САП Анастасія Андронова та слідча суддя Печерського районного суду м. Києва Світлана Шапутько.
Як не дивно, але спікери зайняли єдину позицію в обговорюваному питанні, навівши практичні приклади некоректного викладу повідомлення про підозру з власного досвіду. Так, пан Олег сказав, що коротка підозра — це саме те, що потрібно органам досудового розслідування, висловивши переконаність у тому, що вона точно «зайде» всім учасникам та буде використовуватися ефективно.
Пані Анастасія і собі навела приклад текстів повідомлень про підозру, які готували колеги з антикорупційних органів Республіки Польща. За своїм обсягом вони займали не більше двох сторінок, але за загальними характеристиками повністю відповідали вимогам до такого повідомлення.
Із суддівської точки зору було озвучено масу аргументів на цю тему. Наприклад, аналіз повідомлень про підозру високопосадовцям засвідчив, що слідчі та прокурори, викладаючи фактичні обставини, місцями розпочинають мало не з часів набуття Україною статусу незалежної держави, — це точно не сприяє якісному сприйняттю текстів.
«Коротка підозра — це той випадок, коли розмір не важливий», — саме так спікери підсумували обговорення теми, визнавши при цьому, що коротка підозра точно має бути продуктом командної роботи слідчого та прокурора й однозначно за своїм змістом підлягає тільки текстуальній трансформації, при цьому повинна відповідати вимогам КПК і забезпечувати можливість особи належним чином захищатися від обвинувачення.
«Вибачте, що написав довгого листа, бо не мав часу написати короткого», — одна з ключових тез аудиторії з цього приводу. Справді, всі учасники прийшли до єдиного висновку про те, що писати коротко легше тільки на перший погляд, адже це вимагає набагато розвиненіших навичок письма від авторів процесуальних документів. Цікаво, що провідні правничі школи світу мають у своїх навчальних програмах дисципліни на кшталт "Legal writing", яких фахівці у сфері права навчаються роками.
Прийшовши до загального висновку про необхідність стандартизації підходу щодо викладу короткої підозри, учасники зрозуміли, що це зовсім не обов'язково гарантує спрощення їхніх ролей у процесі.
Хоча ви ж знаєте: у цьому середовищі ніхто не шукає простіших шляхів. Тут шукають якісніших.
У другій частині дискусії спікерами, за сформованим раніше правилом, також були працівники органів слідства, прокуратури, суду.
Так, Національне бюро представляв Олександр Риковцев, Здолбунівську місцеву прокуратуру Рівненської області — Володимир Самардак, а баланс між завданнями кримінального провадження та дотриманням прав людини в дискусії забезпечувала суддя ВАКС Віра Михайленко.
«ФФФатить чи не фффатить», — жартуючи, увійшли в тему достатності доказів спікери.
Почав виступ Олександр Риковцев, який представив своє бачення «достатності доказів» на прикладі американської моделі, згідно з якою, за словами спікера, стаття кримінального закону повинна бути розподілена на елементи, а завдання слідства — заповнити ці елементи, давши при цьому відповіді на 4 питання: Що зробив? Кому зробив? Коли зробив? Та які від вчиненого діяння наслідки? На думку пана Олександра, це все, що потрібно для оцінки достатності та розуміння того, що інше — зайве.
Прокурор Володимир Самардак свою промову за темою вирішив підсилити протиставлянням власної позиції метрам правової думки — судді Верховного суду Аркадієві Бущенку.
Аркадій Бущенко в одному зі своїх виступів на JustTalk озвучував проблему «сакралізації» повідомлення про підозру, не погоджуючись з наявним станом речей у практиці. Водночас прокурор Самардак стверджує, що належне документування цього процесу важливе, оскільки саме з нього починається стадія притягнення особи до кримінальної відповідальності.
На думку прокурора, у старому КПК це питання було врегульовано набагато краще.
Склалося враження, що серед спікерів тема достатності доказів найбільш небайдужою була для Віри Михайленко. Численна кількість ґрунтовних прикладів з практики та логічних обґрунтувань позиції супроводжували її доповідь від початку і до кінця. Свій виступ вона будувала через призму важливості забезпечення пропорційності та балансу в питаннях проведення слідчими (процесуальних) дій та дотримання прав людини.
Достатність слідча суддя оцінює не тільки як критерій оцінки доказів при розгляді справи по суті, а й при вирішенні питань, пов'язаних з наданням судом дозволу на проведення тих чи інших слідчих дій, акцентуючи увагу присутніх на тому, що достатність є крайньою категорією оцінки доказів, оскільки тільки ті докази, які є належними, достовірними та допустимими, можуть бути достатніми.
У практиці пані Віра ставиться до питання достатності як до кількісної категорії, ба більше — інтуїтивної, оскільки систематизовано вирахувати її, на думку спікерки, неможливо, а можна тільки відчути.
Саме остання теза викликала найбільше дискусій в аудиторії, оскільки, на думку окремих представників, суд не повинен виносити рішення, ґрунтуючись на інтуїції. Серед присутніх відчувався наполегливий запит на конкретизацію судової практики в цьому питанні.
Крім того, аудиторія бурхливо обговорювала наведені Вірою Михайленко приклади достатності доказів у контексті вирішення питань про надання дозволу на проведення НСРД.
Обговорення в цій частині породили в аудиторії запитання, що ж таке з точки зору суду пропорційність обмеження прав людини?
Віра Михайленко пояснила, що розслідування злочинів — це компетенція сторони обвинувачення, до якої суд не має жодного стосунку. Суд на стадії досудового розслідування повинен зробити все для того, щоб оцінити достатність наявних відомостей, які дали б підстави порушувати спеціальні гарантії інших учасників, надані їм законом, оскільки слідчий суддя, на думку спікерки, — це балансоутворюючий інструмент між так званими «державницькою позицією» та правами людини.
Минала друга година нашого JustTalk, і вже на цьому етапі жоден з присутніх не залишився байдужим до питань та обговорень, які заповнили аудиторію. Мабуть, ці розмови не завершилися б ніколи, однак чіткий таймінг та авторитетне слово Лариси Денисенко перевели подальше обговорення за куліси.
І все в цій дискусії було прекрасно. Навіть емоції, якими забарвлено аргументи її учасників. Не вистачило, як завжди, тільки одного… Часу.
Адже як кажуть класики, вічно можна дивитися тільки на три речі:
як тече вода, палає вогонь і сперечаються кримінальні юристи…
До нових зустрічей!
Сергій Рокунь, детектив НАБУ
Репортаж з місця події спеціально для JustTalk.
