Згадаємо спекотний липневий день, коли відбулась двадцята професійна дискусія JustTalk. Її темою була правнича етика.

Ви можете вважати, що професійна етика є чимось абстрактним і непрактичним. Ви можете дотримуватися правил етики лише з метою уникнення покарання за їх порушення. Ви можете думати, що етичні дилеми виникають з кимось іншим, але не з вами.

Але ми впевнено можемо сказати, що професійна етика — це про щоденну роботу кожного правника. Підтвердженням цьому можуть бути аргументи й висновки учасників нашого двадцятого обговорення.

Що таке професійна етика правника та яке її значення?

Суддя, прокурор, адвокат виконують кожен свою роль у системі кримінальної юстиції.  І для цього їм недостатньо дотримуватися лише Конституції України та іншого законодавства.

Так, судді ухвалюють рішення, якими впливають як на долі окремих людей, так і на життя суспільства в цілому. Те, якими будуть ці судові рішення, своєю чергою, залежить від роботи прокурорів і захисників на всіх стадіях кримінального провадження.

Через таку впливовість роботи правників було б дивним, якби суспільство не вимагало від правничої спільноти діяти справедливо. А щоб діяти справедливо, прокурорам і адвокатам, крім законодавства, треба дотримуватися професійної етики.

За умови дотримання правниками законодавства й етики рівень довіри суспільства до всієї правничої спільноти зростатиме. А це означає, що, крім законних підстав здійснювати правничу діяльність, спільнота матиме «моральне право» це робити. Тобто спільнота матиме легітимність, визнання у суспільстві.

Саме за визначенням Артема Шаіпова, юридичного радника Програми "USAID New Justice Program" та спікера нашої дискусії, легітимність — це і є наявність «морального права» здійснювати ту чи іншу діяльність.

Отже, для того, щоб мати легітимність, треба діяти згідно з законом та професійною етикою. Із законом все зрозуміло. А що ж то таке — професійна етика?

У своїй вступній доповіді Володимир Сущенко, правник і спікер дискусії, наголосив, що професійна етика є морально-ціннісною категорією, але не є абстрактним рухом «до всього хорошого й доброго».

Отже, етика — це певний набір чеснот, цінностей, яким притаманна практичність, якщо говорити про сферу кримінальної юстиції. «Етичні дилеми» виникають частіше, ніж професійні учасники кримінального провадження можуть собі уявити.

Наприклад, спікер звернув увагу на те, що КПК України, по суті, урегульовує спілкування учасників кримінального процесу між собою. А будь-яке спілкування (як побутове, так і кримінальне процесуальне) має свій етичний вимір. Таким чином, чимало положень кодексу й інших законів мають теж цей етичний вимір, бо так чи інакше формуються з урахуванням правил професійної етики.

Тобто правила професійної етики «використовуються» для унормування відносин між учасниками кримінального процесу. Чим не практичність етики?

Тут звернемо увагу, що самі ж правила професійної етики не потрібно «узаконювати». З цим погоджувалося чимало учасників нашої дискусії. На їхню думку, ці правила має встановлювати професійна спільнота у своїх кодексах етики, честі тощо. Спільнота має також тлумачити ці правила й контролювати їх дотримання правниками всередині самоврядної професії, тому ми говорили саме про прокурорів, суддів та адвокатів.

Свою думку щодо практичності етики висловив Микола Сіома, директор Української фундації правової допомоги. Він зазначив, що правнича спільнота має встановлювати такі правила поведінки, етичні правила, які роблять можливим взагалі існування спільноти: «щоб ми не повбивали одне одного».

Ігор Семак, прокурор САП, також відзначив, що етика може бути практичною і для працівників органів правопорядку, яким важливо мати авторитет у суспільстві.

Отже, наявність і дотримання професійної етики важливе як для існування самої правничої спільноти, так і для того, щоб діяльність та рішення суддів, прокурорів і адвокатів були легітимними в очах суспільства.

 

Інфраструктура доброчесності: що це і навіщо?

Питання доброчесності, зокрема суддів і прокурорів, наразі «на слуху» — щодо нього приймають закони, про нього «говорять» ЗМІ. І це питання невід'ємно пов'язане з етикою.

За визначенням Артема Шаіпова, доброчесністю вважається практика етичної поведінки. Тобто доброчесність правників — це не лише про знання правил професійної етики, а й про рівень їх дотримання та виконання.

З ухваленням законів України «Про освіту» і «Про вищу освіту» з'явилася також категорія академічної доброчесності, що означає дотримання етичних правил в освітньому процесі. Отже, питання доброчесності є актуальним не лише для тих правників, які вже практикують, а й для студентів правничих шкіл України.

Наразі є певна інфраструктура доброчесності в системі правничої освіти. Одним з її завдань є навчання майбутніх правників професійній етиці та відповідальності. Це, своєю чергою, має підвищити рівень дотримання професійної етики в усій правничій спільноті.

Артем Шаіпов здебільшого й присвятив свій виступ на дискусії питанню інфраструктури доброчесності. Серед її елементів він виокремив:

Водночас ця інфраструктура потребує вдосконалення. І це вже робиться.

Наприклад, було перекладено на українську університетські модулі з питань доброчесності та етики, розроблені групою міжнародних експертів під егідою ООН.

Отже, правничі школи вже можуть впроваджувати згадані розроблені матеріали у свої навчальні програми.

Порушення етики: якими вони бувають, які їхні причини?

Цьому питанню свій виступ присвятив Олександр Жила, прокурор Офісу Генерального прокурора та спікер дискусії. Він навів власну класифікацію та виділив три групи порушень, які мають етичний вимір:

І якщо з першими двома групами все більш-менш зрозуміло, адже ці порушення врегульовано законом, то третя група в нас викликала найбільший інтерес. На ній зупинився й спікер.

Прикладами етичних порушень з боку слідчих і прокурорів, про які зазначив Олександр Жила, є зокрема недопуск адвоката до проведення обшуку, огляду чи на затримання особи, самовільне залишення прокурором судового засідання, неетичні висловлювання в бік судді.

Щодо суддів, то прикладами етичних порушень є безпідставне «затягування» розгляду справи в суді, перенесення судових засідань з надуманих причин, небажання ухвалювати судове рішення.

Адвокати теж можуть поводитися неетично. Прикладами такої поведінки є зловживання процесуальними правами. Це може бути, наприклад, подання безлічі ідентичних клопотань з метою авторозподілу на «потрібного» суддю. Щодо зловживання правами Ігор Семак зауважив, що, хоч на відміну від інших процесів кримінальний і не знає інституту зловживання процесуальними правами, разом з тим судова практика виправила цю ситуацію — суди вважають зловживання правами підставою для залишення заяв без розгляду.

А які ж причини порушення етики?

Юрій Бєлоусов, керівник департаменту Офісу Генерального прокурора, зазначив, що однією з причин деякої неетичної поведінки правників є закріпленість такої поведінки майже на нормативному рівні. Зокрема, серед прокурорів є закріплений «стандарт», згідно з яким вони не можуть закривати кримінальне провадження після повідомлення про підозру. Навіть якщо зрозуміло, що підозрюваний не винний. Тих же «прокурорів-камікадзе», які закриють провадження, можуть навіть звільнювати.

Є й інші причини неетичної поведінки правників, які лунали на дискусії.

Так, Олександр Жила зазначив про такі причини, як

Отже, щоб підвищувати рівень доброчесності серед правників, необхідно працювати з кожною причиною неетичної поведінки.

 

Як можна розв'язати проблеми з професійною етикою правників?

На дискусії ми чули від учасників пропозиції щодо шляхів розвитку професійної етики, шляхів подолання причин неетичної поведінки.

Зокрема Володимир Сущенко запропонував певну систему запровадження професійної етики серед правників. На його думку, вона має включати навчальну дисципліну про професійну відповідальність правника й етику, вимоги й критерії оцінки рівня професійної етики правників, тренінгові програми. До того ж спікер запропонував розробити проєкт єдиного для всіх правників деонтологічного кодексу — і цю ідею підтримало чимало учасників дискусії.

Водночас деякі з учасників зауважили, що розв'язання проблем етики є нелегким шляхом. Зокрема через те, що це потребує витримки для довгої в часі роботи та поваги до процедур. Цього наразі в нас немає. Роман Романов, директор Програми «Права людини та правосуддя» Міжнародного фонду «Відродження», вказав, що сучасна державна політика та суспільство не орієнтуються на довгу роботу, а очікують швидких та досяжних у часі рішень.

Тобто для розвитку правничої етики та досягнення поваги суспільства до професії правника треба працювати не лише «над» правниками, а й «над» державною політикою, самим суспільством.

Завершуючи обговорення, ми дійшли висновку, що треба ставати на цей довгий шлях розвитку правничої етики й не відмовлятися від нього. Як сказав Артем Шаіпов, треба «засукувати рукави та працювати».

Таким був двадцятий JustTalk.

Детальніше ж ознайомитися з тим, про що говорили на дискусії, ви можете у відеозвіті або подкасті. Також дізнатися більше про професійну етику правників, а також про присвячені їй міжнародні документи ви можете у відповідному Discussion paper.

 

Команда JustTalk