В умовах обмежувальних заходів, запроваджених під час карантину Урядом, що мають на меті запобігання поширенню коронавірусу COVID-19, суттєвих змін зазнали всі сфери професійної діяльності людини. Кримінальна юстиція — не виняток, адже злочини вчиняють і далі, а органи досудового розслідування та прокуратури мають протидіяти їм, наскільки це можливо.
За понад півтора місяця карантину, який є доволі суворим в Україні, злочинність дещо видозмінилася. Насамперед рівень вуличної злочинності зменшився, оскільки як людей на вулицях стало менше, так і поліцейських та військовослужбовців Нацгвардії, які патрулюють вулиці або контролюють виконання обмежувальних заходів (наприклад, у громадському транспорті), стало більше. Це відомий кримінологічний ефект: рівень безпеки на вулиці зростає, якщо елементарно збільшується чисельність на ній «офіцерів закону».
Водночас зросла кількість шахрайств у всіх його проявах, насамперед із використанням онлайн-інструментів, якими населення під час карантину стало користуватися значно активніше у своєму приватному та професійному житті. Цілком можливо, що в умовах слабкої політики органів влади та зниження їхньої прозорості рівень корупційних злочинів і їхня латентність зросли. Також загострилась проблема з домашнім насильством, яке криміналізовано з січня 2019 року (стаття 126-1 КК України): за даними кримінальної статистики, кількість таких злочинів зросла майже втричі (724 кримінальних провадження за три місяці 2020 року порівняно з 1068 кримінальними провадженнями за весь 2019 рік), а за альтернативними даними профільних громадських організацій — у багато разів. Очевидно, що чим більше людей залишається вдома та чим більше погіршується фінансове становище населення, тим більше оголюються проблеми насильства.
Під час розслідування цих та інших злочинів органи досудового розслідування (поліція, ДБР, НАБУ, ДФС, СБУ), як мінімум, зустрілися з такими проблемами:
- ускладнення проведення будь-яких слідчих та процесуальних дій, які передбачають контакт з підозрюваною особою та іншими учасниками кримінального провадження;
- збільшення строків розгляду клопотань слідчими суддями;
- збільшення строків проведення експертиз у кримінальному провадженні;
- ускладнення під час затримання особи та її перебування в установах тимчасового тримання до рішення суду;
- та іншими.
У середині квітняплатформа JustTalk писала про можливість дистанційного досудового розслідування злочинів в умовах карантину, зазначивши, що Кримінальний процесуальний кодекс України готовий до роботи в умовах обмежувальних заходів. Слідчий органів досудового розслідування Національної поліції Роман Грига зазначав, що ст. 232 КПК України дозволяє:
- - провести допит підозрюваного, свідка, потерпілого, експерта в режимі відеоконференції;
- провести допит свідка, потерпілого в режимі відеоконференції в судовому засіданні;
- провести впізнання осіб чи речей у режимі відеоконференції;
- опитати в режимі відео- або телефонної конференції таку особу.
Подальший моніторинг практики роботи органів досудового розслідування дозволяє дійти висновку, що органи досудового розслідування самостійно рекомендують своїм слідчим використовувати інструменти дистанційного досудового розслідування. Так, 23 квітнякерівництво Державної фіскальної служби рекомендуваловикористовувати вже згадану нами ст. 232 КПК України та низку інших інструментів, а саме:
- учасники кримінальних проваджень, які перебувають у територіально віддалених від органу досудового розслідування місцях, можуть передавати свої свідчення у формі нотаріально посвідчених заяв. При цьому не для використання під час доказування в суді, а лише для подальшого досудового розслідування, спираючись на нові дані. Зрозуміло, що після карантину таку заяву буде підтверджено допитом;
- дистанційний режим виконання ухвали про тимчасовий доступ до речей і документів: за взаємною згодою сторін такі документи можуть надаватись у формі електронних копій задля уникнення контакту між людьми.
На наш погляд, хоча з точки зору КПК України є певні протиріччя в частині застосування цих заходів (насамперед стосовно дотримання процесуальної форми отримання такого доказу), разом з тим, вони дозволяють рухатися вперед у досудовому розслідування злочинів, не очікуючи завершення карантину. Таким чином, якщо отримані докази в ході таких слідчих та процесуальних дій не будуть наразі використовуватися в доказуванні, а згодом їх буде переоформлено належним чином, їхнє використання на етапі досудового розслідування тільки підвищить ефективність кримінального процесу.
Фактично, мова йде про політику органу досудового розслідування у цій сфері. Вкрай важливо, щоб така політика стосувалась не тільки ДФС, а й інших органів досудового розслідування та, ймовірно, йшла від Офісу Генерального прокурора, який здійснює процесуальне керівництво під час розслідування злочинів. Особливо зважаючи на те, що саме Генеральний прокурор та керівники прокуратур координують діяльність органів правопорядку у сфері протидії злочинності (ст. 25 Закону України «Про прокуратуру»).
До того ж такий досвід стане у пригоді й після зняття всіх обмежень, встановлених під час карантину. Сьогодні ми говоримо не тільки про дистанційне досудове розслідування за рахунок інструментів, які можуть використовувати слідчі та прокурори під час збору доказів, а й онлайн-розгляд у режимі відеоконференцій питань, віднесених до компетенції слідчого судді, що стало можливо з ухваленням нещодавніх змін до законодавства Законом України № 558-ІХ від 13.04.2020 р.
Сьогодні ж левова доля інструментів, які вже використовуються слідчими та прокурорами, не вимагає жодних змін до законодавства. Достатньо політик/гайдлайнів/стандартів розслідування, які має напрацьовувати Офіс Генерального прокурора з активною участю органів досудового розслідування.
Євген Крапивін,
юрист, експерт Центру політико-правових реформ
спеціально для JustTalk
