Одразу поясню, що ця стаття не про те, як заробити на кримінальних провадженнях – публікацій про проекти такого роду більш ніж достатньо, й навряд ми зможемо додати до цього дискурсу щось принципово нове).
Розглянемо кримінальне провадження під дещо незвичним кутом, а також проаналізуємо доцільність та взагалі можливість застосування методів та підходів проектного менеджменту до розслідування злочинів.
Для спрощення аналізу візьмемо досудову стадію кримінального провадження, в ході якої слідчий та прокурор намагаються встановити всі обставини вчиненого злочину та, у разі збору достатньої кількості доказів винуватості конкретної особи, направити справу до суду, або ж закрити її у протилежному випадку.
Цілком зрозуміло, що для здійснення розслідування потрібні значні людські, фінансові, часові та організаційні ресурси.
Перелік фінансових ресурсів включає оплату праці всіх залучених до збору доказів фахівців, а це не лише слідчий та прокурор, яких до речі у кожному провадженні може бути кілька осіб. До цієї категорії належать й оперативні працівники та експерти-криміналісти, судові та судово-медичні експерти, фахівці різного профілю. Крім того, процес розслідування часто передбачає роботу слідчого та прокурора в різних регіонах, відтак необхідні витрати на проїзд, проживання та харчування.
Значні часові ресурси вимагаються для проведення всіх необхідних слідчих та процесуальних дій, отримання необхідних дозволів, підготовки процесуальних документів, проведення експертиз, аналізу зібраної інформації тощо.
В свою чергу організаційні ресурси передбачають налагодження ефективної взаємодії між різними учасниками процесу розслідування, налагодження каналів комунікації між ними, відстеження процесуальних термінів, корегування процесу розслідування з урахуванням зміни ситуації та отримання нових даних, оцінку можливих ризиків тощо.
Нічого не нагадує? Думаю, що проектні менеджери відразу побачили багато знайомих термінів, з якими вони щоденно стикаються при реалізації своїх проектів, починаючи від масштабних ініціатив у сфері будівництва та архітектури, й закінчуючи невеличкими проектами з розвитку комунікативних навичок для дітлахів у дитячих садочках.
Й у цьому не має нічого дивного, адже проект – це обмежена в часі, ресурсах та вимогах якості унікальна сукупність процесів, направлена на досягнення унікальних цілей та завдань для створення нової цінності (продукту або послуги)[1].
То чи підпадає під це визначення кримінальне провадження? Здається цілком, адже воно чітко обмежене в часі та ресурсах, комбінація методів та процесів є завжди унікальною, встановлені чіткі цілі та завдання. З'ясування реального стану подій та справедливе покарання винної особи можна розглядати в якості основних продуктів цього проекту. Цілком очевидно, що далеко не кожне провадження виробляє такі продукти, однак й проекти в інших сферах не завжди є успішними).
Отже, погодившись із тезою, що кримінальне провадження відповідає всім атрибутам проекту, розглянемо що собою являє проектний менеджмент. Не вдаючись до аналізу численних визначень цього терміну, зазначимо, що як правило під проектним менеджментом розуміють професійну діяльність з планування, організації та управлінняресурсами з метою успішного досягнення цілей та завершення завдань проекту.
Ключовим у цьому визначені, як на мене, є словосполучення «професійна діяльність». Управління проектами це специфічний вид діяльності, якому треба навчатися, адже для успішної реалізації проектів необхідно вміти детально аналізувати проблему, її причини та наслідки, визначати вимірювані цілі та завдання, оцінювати потреби та шукати необхідні ресурси, здійснювати поточний моніторинг та оцінку, підбирати необхідний інструментарій, використовувати спеціалізоване програмне забезпечення та багато іншого.
Цілком очевидно, що слідчі та прокурори є по факту проектними менеджерами, адже вони щоденно опрацьовують значні обсяги інформації, реалізують численні заходи в межах своїх проектів (кримінальних проваджень) та несуть за них повну відповідальність.
Та чи мають слідчі та прокурори спеціальні знання та навички з управління кримінальним провадженням? Чи використовують вони зручні стандартизовані інструменти планування, моніторингу та оцінки кримінальних проваджень? Чи використовують спеціалізоване програмне забезпечення, яке дозволяє систематизувати матеріали кримінального провадження, автоматично нагадувати про наближення процесуальних строків?
Можна впевнено стверджувати, що відповідь на всі ці питання буде негативною. Й проблема в даному випадку полягає не в тому, що правоохоронці не хочуть навчатися цьому, а в тому, що наразі в принципі відсутня система підготовки з питань управління процесом розслідування кримінальних правопорушень. Відсутнє й спеціалізоване програмне забезпечення, яке б спрощувало роботу слідчого та прокурора у провадженні, робило її більш системною та уніфікованою.
Разом з тим, перші паростки змін в цій сфері таки з'являються. В якості прикладів можна назвати напрацювання зі стандартизації досудового розслідування, які мають упорядкувати взаємодію слідчого, прокурора та слідчого судді у кримінальному провадженні[2], а також пілотні розробки у сфері електронного кримінального провадження E-case, які наразі активно впроваджуються антикорупційними органами. Крім того, до впровадження цих ініціатив долучився й Офіс Генерального прокурора, що також є добрим знаком, адже саме ця інституція має задавати стандарти для всіх органів правопорядку[3].
В той же час, для повноцінного впровадження принципів та стандартів проектного менеджменту в систему розслідування правопорушень в Україні зробити потрібно ще дуже багато. Це й реорганізація доволі застарілої системи підготовки, запровадження короткочасних та максимально інтенсивних курсів для діючих правоохоронців, запровадження системи оцінки ефективності кримінального провадження, впровадження у практичну діяльність єдиних стандартів досудового розслідування та судового розгляду кримінальних проваджень, більше активне використання електронних каналів комунікації тощо.
Сьогодні, внаслідок стрімкого поширення епідемії, організації та установи усіх форм власності починають активно впроваджувати альтернативні моделі управління, які дозволятимуть підтримувати належний рівень ефективності діяльності та не вимагатимуть значних ресурсів в умовах їх значного дефіциту.
Цілком очевидно, що ці проблеми напряму торкаються й системи кримінальної юстиції, включаючи й органи правопорядку. Відтак, запровадження сучасних інноваційних підходів до управління процесом розслідування кримінальних правопорушень саме зараз набуває надзвичайної актуальності.
Спеціально для JustTalk
Юрій Бєлоусов,
керівник Департаменту Офісу Генерального прокурора
[1] https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%B5%D0%BA%D1%82
[2] https://drive.google.com/file/d/1RMNbwBf7Mq4kWUq4Jq3TYt74dEtbw2aE/view?fbclid=IwAR3UCyLB_fJR2y_csUcLRn4d-gtHl-zPVgOKhUMsTBZN4mfulwjLsCL--Io
[3] https://www.gp.gov.ua/ua/news?_m=publications&_t=rec&id=269879&fp=30
