Останні соціологічні дослідження засвідчують, що перемогу на парламентських виборах у Німеччині отримають Соціал-демократична партія (СДПН), а новим канцлером буде Олаф Шольц (нинішній міністр фінансів в уряді Ангели Меркель).
Процес утворення коаліції може зайняти мінімум півроку (так було минулого разу). СДПН буде намагатися уникнути широкої коаліції, але формат майбутньої коаліції важко передбачити. Важливо підкреслити, що Україна сподівається на входження до коаліції партії «Зелених», одночасно існує ймовірність утворення червоно-червоно-зеленого уряду, тобто входження до владних кабінетів крайньолівої партії «Ліві». Подібний формат урядування функціонує на регіональному рівні. На останніх дебатах Християнсько-демократичного союзу і Християнсько-соціального союзу (ХДС/ХСС) публічно підвередили, що не будуть співпрацювати з крайноьолівими (Ліві) та крайьоправими (Альтернатива для Німеччини — АдН) партіями. СДПН подібних декларацій не робили.
Важливо підкреслити, що у чинній коаліційній угоді загадуються Мінські домовленості (як спосіб розв'язання української кризи) та Європа від Лісабону до Владивостоку. Чи будуть подібні тези включені до нової коаліційної угоди передбачити тяжко (все залежить від складу коаліції та наявності Зелених у ній). У будь-якому разі новий уряд Німеччини буде більш ізоляціоністичним тапроамериканський.
Під час форум Yalta European Strategy тема виборів у Німеччині окремо не піднімалась, але присутні дипломати засвідчили, що німецька політика, щодо України після виборів стратегічно не зміниться (не залежно від канцлера або формату коаліції). Берлін буде продовжувати декларувати принцип непорушності кордонів (Крим та Донбас – це Україна). Однак, на тактичному рівні Києву не слід очікувати жодної позитивної динаміки нинішня ситуації залишатиметься і вся надія на повноцінне включення США у Мінський та Нормадський процес.
Так чи інакше, Київ буде змушений перезавантажити свої відносини з Берліном. Професор Міхайло Мінаков зазначає, що Київ має уникати східноєвропейського мачизму, яку продемонстрували у Варшаві та Москві. Нагадаю, що президент Польщі Анджей Дуда не знайшов часу длязустріч з пані Меркель. Натомість, Владімер Путін був хитріший і на публічній частині зустрічі подарував канцлерквіти (хоча ще у 2018 німецькі журнал Білд вийшов із заголовком: «Чому квіти від Путіна – це образа Меркель»), яку «мачо-поведінку» радники Путіна собі дозволяли на закритій зустрічі можна тільки здогадуватись. У Києві роль критиків «фрау-Рібентроп», саме так називають Меркельчастина українських експертів, взяли себе політологи, які підкреслили, що голова німецького уряду демонстративно відмовилась від участі в Кримській платформі з огляду на Москву. Слід підкреслити, що політична спадщина Ангели Меркель буде мати вагомий вплив на євроатлантичністосунки та кшталт Європи, а нинішній Вашингтон надає особливого значення політичній ролі канцелерін Меркель.
Прогнозованість та сталість політичних інститутів Німеччини є запобіжником, який Україна має використати, щоб переконати нового канцлера, що Київ є відповідальним партнером.
