Поява «українських ДРГ» на території брянської та курської областей нагадує питання «Чи є життя на Марсі». Тобто, повністю імовірність виключити неможливо. Але жодних підтверджень немає і бути не може. Бо хто ж перевірить? А віри рашистам нема та бути не може.
Зрозуміти, що насправді там відбувається на основі істерії у російському інфопросторі неможливо. Спочатку говорили про перестрілку і загиблу дівчинку. Потім дитина стрімко ожива і взагалі це не дівчинка, а хлопчик. Пізніше писали, що таки дівчинка, але поранена і померла в лікарні. Останні повідомлення взагалі спростовували наявність дітей у «зоні конфлікту».
Заручників «українські ДРГ» то брали, то не брали. Кількість можливих «диверсантів» також постійно змінювалась.
Неможливо зрозуміти чим саме вони були озброєні – чи то гранатометами, чи то листівками, чи варениками та шматками сала. Росіяни так захопилися інформаційним хаосом, що заплутали всіх.
Показово, що жодних відео чи реальних свідчень з місця подій в мережі так і не з'явилось. Погодьтесь, це вже само по собі викликає і подив, і серйозні підозри. У сучасному світі не буває НП без випадкових очевидців.
Та ще й місцева влада вперто спростовувала всі повідомлення щодо будь-яких заворушень у їхніх вотчинах. Думаю, це просто недопрацювання «на місцях» і після додаткового інструктажу вони охоче розкажуть про натовпи кровожерливих бандерівців...
Громом серед ясного неба прозвучала заява маловідомої досі організації «Русский Добровольческий корпус». Можна було б з недовірою поставитися до їхніх заяв, але ці хлопці, на відміну від російських офіційних (і неофіційних також) джерел, таки надали і відео з місця подій, і зрозуміле трактування новин останнього дня.
Виявилось, що їхні дії – це поки що навіть не спроба спровокувати реальний конфлікт. Це хіба що демонстрація самої можливості, що така форма спротиву у нинішній росії реально можлива.
Внутрішня опозиція існує навіть у Росії Путіна. Якщо брати сучасну РФ, то внутрішній спротив можна розділити на три основні типи:
- Прихований – традиційні кухонні балачки за закритими дверима;
- Пасивний – хтось швиденько виїхав закордон, хтось терміново гайнув у тайгу «білок стрілять»;
- Активний. Це і бунти на Кавказі проти насильницької мобілізації, і підпали військкоматів, і різноманітні акти саботажу.
Якщо перший і другий тип практично вже використали всі внутрішні ресурси, то третій лише набирає обертів. Сьогодні була виключно демонстративна акція.
Схоже, що єдина її мета це продемонструвати – можна! А якщо можна, то чому б не спробувати знову?
У будь-якому випадку постраждали хіба що імперська гідність «великоросів» та самолюбство Путіна. Але це не кінець, це лише початок
