Білоруські демократичні сили переживають кризовий період. У Литві, де знайшли прихисток десятки тисяч білорусів, влада напередодні парламентських виборів починає закручувати гайки. Непрості процеси відбуваються у середовищі білоруських вояків-добровольців. Публічній критиці з боку польської організації промисловців та підприємців (ZPP) зазнала і Асоціація білоруського бізнесу за кордоном (АВВА)

На останньому випадку варто зупинитися більш докладно. АВВА постала після політичної кризи 2020 року в Білорусі, а її керівник Євген Бурий входить до економічної команди Світлани Тихановської. Причини появи організації очевидні: білоруські підприємці після розгрому протестів 2020 року почали активно релокуватися до країн Європейського Союзу. Невипадково  АВВА підтримує санкції, запроваджені проти російських та білоруських підприємств. Враховуючи, що з Білорусі протягом останніх трьох років виїхали тисячі підприємців, то база для ділової активності значна. Проте після 24 лютого 2022 року, коли Білорусь стала фактично співагресором під час нападу Росії на Україну, білоруський бізнес у країнах ЄС почав стикатися з проблемами з відкриттям рахунків у банках, кредитуванням тощо.

АВВА пропонує своїм членам процедуру верифікації, інакше кажучи, перевірки на відсутність контактів з режимом Лукашенка. Ця перевірка виглядає не зайвою не лише тому, що далеко не всі громадяни Білорусі, що опинилися в еміграції, є прихильниками Тихановської чи інших лідерів білоруської опозиції. Ніде правди діти – економічні санкції проти режиму Лукашенка Європейський Союз запроваджує не дуже швидко, турбуючись про власні інтереси. Нічого особистого – просто бізнес.

Євген Бурий публічно піддав критиці низку представників білоруського бізнесу в еміграції, які у квітні 2023 року брали участь у бізнес-форумі у Москві, де був присутній і посол РБ в Росії Дмітрій Крутой. Зокрема, мова йде про найбільшу у Білорусі юридичну фірму REVERA (до речі, юридична фірма з такою назвою працює і в Україні). Президент АВВА висловився однозначно про те, що поєднання ведення бізнесу в ЄС з пошуком бізнес-контактів у Росії є неприпустимим.

Відповіли Бурому доволі несподівано – з польського Союзу промисловців та підприємців (ZPP), доволі потужної організації, яка претендує на статус провайдера польського бізнеса на пострадянському просторі. Про це свідчить, зокрема, конференція Europe-Poland-Ukraine. Rebuild Together, яка у липні пройшла у Варшаві. Щоправда, її можна назвати швидше пристрілочною, оскільки впливові урядовці у ній участі не взяли. ZPP дала Бурому кілька вкрай негативних характеристик, звинувачуючи його у підриві інституцій Польщі та співпраці з режимом Лукашенка.

Необхідна ремарка: Бурий у листопаді 2020 року виїхав з Білорусі, де того працював у апараті Ради Безпеки у статусі радника. Його біографія виглядає тестом на знання новітньої історії Білорусі з періодичними відлигами у відносинах Білорусі та Заходу та кульбітами Лукашенка. Його після серпня 2020 року Кремль взяв на повідок, який більше нагадує зашморг. Бурий у Польщі отримав статус біженця (вірогідно, пройшовши через процедури спілкування з тамтешніми спецслужбами), працював у Народному антикризовому управлінні Павла Латушки. Є у нього в активі і досвід співпраці з ZPP, представників якого біографія Бурого тоді не бентежила.

Є ще один вагомий нюанс: АВВА разом з трьома партнерами отримала інституційний грант розміром 1 мільйон євро на заходи з підтримки білоруського бізнесу за кордоном. Освітні програми для підприємців, мікрокредитування та інші дії, потрібні релокантам. Схоже, що ця сума сильно турбує представників Belarussian Business Center – фактичного підрозділу ZPP, які прагнуть мати вплив на білоруську бізнес-спільноту. До прикладу, хоча у АВВА всього кілька десятків членів, вони представляють США та низку європейських країн. Білорусь добре відома своїм ІТ-бізнесом, за вплив на представників якого також ведеться напружена боротьба.

Можна пояснити, чому проти верифікації виступають окремі бізнес-гуру білоруської еміграції, проте відмова від ведення справ з агресором є на сьогоднішньому етапі конкурентною перевагою білоруського боку. Усвідомлення цього є ключем для розвитку національної буржуазії, яка має стати опорою для формування структур державного управління нової Білорусі. Звісно, якщо амбіції не заважатимуть зрозуміти, чому репутація на міжнародній арені важить не менше, ніж всередині країни.