Дорогі друзі! Спостерігаючи за останніми подіями в українській реальності, згадалися рядки Йосипа Бродського: «И вечный бой. Покой нам только снится». Напевно, ментальність сучасного українця саме така, що йому життєво необхідно карколомно-екстремальні події, які неминуче повинні супроводжувати сьогодення. І влада добре вивчила цю національну особливість, підкидаючи дровенят у багаття, яке періодично то згасає, то здіймається до неба…

Вже тривалий час топ-новиною практично всіх етерів є т.зв. «закриття» Зеленським проросійських каналів г.Медведчука (інакше як «господином» цього суб'єкта і не назвеш). От взяв Володимир Олександрович амбарний замок і закрив три «помийні ями» рашистської п'ятої колони в Україні! Принаймні, так переможно звучить із більшості різноманітних засобів масової інформації. Однак, так як спочатку з'являється шум при кипінні, за яким не видно, що там у каструлі, так і поступово виникають обережні питання: «А що це було насправді?», «А кому це вигідно?», «А чи лише цих 3 канали проросійські?» Адже життя вчить пересічного українця – у нас НІЧОГО так просто не буває. Давайте спробуємо розглянути деталі – можливо, саме там ховається диявол?

Отже, більшість притомних українців останнім часом переконалися в тому, що управління державою «слугами народу» призводить до наростання у геометричній прогресії проблем, які поглиблюють економічну кризу, послаблюють наші позиції на міжнародній арені, а вже корупція і вседозволеність «державних мужів» просто не має меж. Як наслідок, рейтинг тих же «слуг» і їхнього очільника карколомно прямує донизу. І дивись, до дострокових виборів уже недалеко! А от це вже – головне, що турбує «зелену владу»! На жаль, за цей час вона так і залишилася зеленою – у прямому і переносному сенсі цього слова. Тарифні протести, міжнародний скандал з Дубінським і К, незамовкаючий рупор Портнова, оскарження українського правопису, переписування підручників історії – це лише окремі віхи, які можна продовжувати безкінечно…

«Що ж робити у цій ситуації?» — задають собі питання можновладці, і, як зазвичай у такій ситуації, вихід стандартний. «Необхідно переключити увагу простолюдинів на інший об'єкт!» — радісно потирають руки численні радники і консультанти «сонцесяйного». І вирішили зробити п.Зеленського НАЦІОНАЛІСТОМ!!! Що, друзі, смішно? Не поспішайте…

Теперішня влада дуже велику увагу приділяє рейтингам, соцопитуванням, зрізам суспільної думки. Навіть на місцевих виборах примудрилися провести абсолютно незграбне і фейкове опитування із «5-ти проблем, які найбільше хвилюють суспільство». Ви вже, напевно, встигли забути про нього, чи не так? Та й нещодавно Закон про референдум прийнятий – щоправда, у реальність його застосування на практиці, напевно, не вірить ніхто із причетних до цього людей. Так ось – пропоную на останні резонансні події подивитися крізь призму «А кому це вигідно?»

Отже, ризикую висловити непопулярну думку, однак – закриття «медведчуковських» телеканалів вигідне, насамперед, «слугам народу» і … ОПЗЖ (якщо хочте, ОПЗЖопцям). Спробую аргументувати. У Офісі Президента чітко розуміють, що, незважаючи на поступове зростання рейтингу ОПЗЖ, їхній максимальний проросійський електорат може сягнути 20-25% (при найбільш сприятливій для них ситуації). А ось проукраїнськи орієнтовані виборці ЗЕ у даній ситуації можуть свідомо перейти або до «Європейської Солідарності», або ж до іншої подібної політсили. Тобто балансування на рівні «а какая разніцца» при тому, що загострюється ситуація на Донбасі і гинуть наші воїни, що більш радикальною стосовно РФ є позиція новообраного американського президента, що корупційні скандали можуть перекрити життєдайний для влади потік іноземних інвестицій, вже «не катит»…

Що ж отримуємо у «сухому залишку»? Зеленський і К притягує національно свідомого виборця, який завжди в першу чергу переймається національними символами держави і може тимчасово забути про «тарифний геноцид». Це, на думку влади, може зупинити потенційних перебіжчиків в інші табори і зберегти певний рівень підтримки. Як казав один мудрий чоловік, «український президент рано чи пізно мусить стати бандерівцем – якщо він хоче залишитися президентом». Більше того, я, як і більшість українців, підтримую саме це рішення влади, оскільки воно ПРОУКРАЇНСЬКЕ. До речі, пам'ятаєте призначення Коломойського головою Дніпропетровської ОДА у буремних 2014-15 роках? Це якраз той випадок, коли інтереси України і олігарха збігаються. А що було далі? Однак, диявол у деталях. Чого тут більше – прибрати проросійське кодло чи усунути Порошенка і К як конкурентів – розсудить історія.

Не так уже й погано почувають себе і «слуги Путіна», вони ж ОПЗЖопці. Це унікальна можливість мобілізувати своїх виборців-колабораціоністів під прапором «боротьби за свободу слова», «утисків вільних ЗМІ». Для цього, навіть Зеленського і К можна назвати «зеленими фашистами», і пісеньку заспівати «Вставай, страна огромная», і придурка Ківу вчергове випустити з клітки…

В цьому ж контексті і загальноукраїнський флюгер, товаріщ і пан Кравчук Леонід Макарович, якому позаздрить найбільш талановитий хамелеон з острова Мадагаскар. У свої 80 з лишком ще треба вміти стільки разів за короткий час міняти точку зору і політичних кураторів. То він обнімається, то стріляється, то комуніст, то націоналіст, то «хохол», то «кацап». Однак, остання із вказівок, напевно, бути націонал-патріотом. Де ми тебе ще побачимо, Макарович?

Отже, підсумуємо, друзі. Історія вчить тому, що ніхто, ніяк і ніколи, окрім нас, не здобуде самодостатню, незалежну і заможну Україну. Ігри у рейтинги, які ми спостерігаємо останнім часом, можуть призвести до реального поділу на зелений і червоно-біло-синій відтінки, і для жовто-блакитного там точно не знайдеться місця. Політика України повинна бути державницькою, національною, заснованою на історичних здобутках, національних героях, самоідентичності, пріоритетності Української нації, мови та церкви. Іншого шляху для побудови України немає. «Делайте ставки, господа» — це не наш шлях. У грі «Букмекерська контора – влада» як в шахах: білі починають і виграють. Будьмо пильними, і тоді виграє Україна!