У травні 2020 року я написав текст «Зелений катарсис», в якому напівжартома висловив припущення про те, що хтось на небесах персонально опікується українським народом і протягом останніх десятиліть всіляко застерігає його від помилкових кроків. Незважаючи на таку протекцію, наш шлях до землі обітованої (читаймо – успішної держави) був щедро вкритий різноманітними випробування. Я думав, що вишенькою на торті майже 30-літніх митарств стали вибори 2019 року, які мали остаточно перевірити на міцність українське суспільство, але помилявся:

 

«Здається, українство має на небесах персонального покровителя, який 28 років веде наш народ нелогічним, хибним на перший погляд шляхом, але в такий спосіб оберігає державу від остаточного краху, знову і знову дає шанс утвердитися.

Побутує думка, що з самого початку країна зробила помилковий вибір, обравши президентом комуніста Кравчука, і тим самим ступила на стезю імітації державотворчої діяльності. Може й так, але при цьому держава втрималася. Натомість за умовного президентства Чорновола Україна могла відразу стати об'єктом агресивної політики, скажімо, в 1993 році, втратити Крим чи взагалі припинити існування. Принаймні, якби тоді переміг В'ячеслав Максимович, відверто ворожий Москві дисидент, то логіка вперто малює саме катастрофічний для нас розвиток подій.

Коли Кравчук став перетворюватися в націоналіста, як вважали в Кремлі, а держава ще була слабкою, небеса знову підкинули нам „компромісну“ фігуру – Леоніда Даниловича. Суспільство випустило пару, одночасно заспокоївши сусіда, а Україна отримала час для зміни поколінь.

Далі на наші голови посипалися нові випробування. Небесна канцелярія почала тестувати нас на твердість духу. Спочатку країну струсонули скандальні президентські перегони 2004 року і Помаранчева революція, яка налякала „русский мир“, здивувала світ і, чого приховувати, – більшість із нас. Але цього виявилося недостатньо, і через п'ять років ми обрали Януковича, щоб запустити новий етап очищення нації через Революцію Гідності, анексію Криму і війну на Сході.

Але на небі, певно, вирішили, що цього катарсису замало. В 2019 український виборець безвідповідально проголосував за, м'яко кажучи, несистемного політика та його команду, кинувши країну у вир невігластва. Як видається нині, „зелене“ випробування може стати останнім. Мабуть, саме в цьому полягає небесний задум: пан чи пропав! Нам дають черговий шанс не тільки героїчно здолати наявні труднощі, а й перемогти себе, очиститися від колоніальних комплексів і власної дурості, нарешті зробити правильний крок, не боячись реакції ворога і довіряючи лише власним силам…».

 

Отже, випробування останніми виборами (його наслідки нам ще належить усвідомити), було лише одним із багатьох. 24 лютого 2022 року країна здригнулася від нового виклику. Дуже хочеться вірити, що нинішній кривавий іспит нарешті стане останнім для українського народу і вирішальним кроком до усвідомлення себе як державотворчої нації.