Періодично ЗМІ та соціальні мережі вибухають від чергового пасажу в бік української мови з уст деяких російськомовних громадян. На цьому тижні патріотична спільнота щиро обурювалася постом якоїсь працівниці столичної ІТ-компанії, здається, Анастасії чи як її там, котра вважає українську мову мерзенною. Така собі реакція обивателя на введення в дію нових норм закону про функціонування української мови.
А знаєте, що найстрашніше у цій ситуації? Крім замовних вкидів, ми нерідко маємо справу з реальними людьми, які висловлюють щире невдоволення будь-яким спробам дерусифікувати Україну. Причому, ці індивіди, як правило, не належать до категорії абсолютних невігласів і прекрасно усвідомлюють можливі наслідки своїх одкровень. Але вони акумулюють в собі таку ненависть до всього українського, що в них подекуди зриває дах, особливо в момент чергового наступу на їхні «російськомовні права».
Не будемо себе обманювати, зазначених співвітчизників у нас сотні тисяч, якщо не мільйони. Хоча маємо визнати, вказане середовище неоднорідне. Серед українофобів зустрічаються різні люди: від відвертої вати, яка чекає на Путіна, до… патріотів-державників, котрі просто зневажають все українське. І таке є.
Що робити з україножерами, запитаєте ви? А нічого! Їх вже не перевиховаєш. Натомість треба створювати умови, щоб без української мови ніхто кроку не міг ступити, як, скажімо, в Польщі без польської. І україноненависники тоді вимруть. Не відразу, звичайно, через декілька поколінь…
