Повертаючись в минуле на двадцять років, згадую як любила рибалити разом із дідусем у рідному селі, багато малої риби ми випускали, трохи більшу забирали й жарили. Зазвичай виходили дуже рано, щоб порибалити бо потім було багато справ на городі як зараз пам'ятаю схід сонця й безхмарний горизонт. З тих часів ніколи й не рибалила, без дідуся не цікаво та й риби залишилося мало...
Вибачте за такі спогади, проте коли бачу результати «людської діяльності» серце обливається кров'ю і тут навіть не так важливо чи отруїли, чи це наслідок відношення людини за декілька десятиліть, головним залишається слово «Людина». Ми часто говоримо собі: «Та я б ніколи», «Невже хтось міг таке зробити», виявляється міг і зробив, виявляється кожна викинута нами пластикова пляшка вбиває тисячі риб і забруднює світовий океан кожного дня і й кожної секунди.
Зміниться влада в країні вже в найближчі місяці, проте чомусь ніхто не згадує про тему збереження довкілля, так є які спекулюють і апелюють екологією, проте за лише балачки. Люди здебільшого вірять в ті самі обіцянки й звинувачують інших у своїх помилках, якщо в воді гине риба та хіба ж це ми:
" Це той клятий завод в нашому місті, він всіх травить, а я ж нічого, моя пляшка, мій пакетик це ж дрібниця". Знаєте, що дорогі мої, дрібниця мільйонів людей, знищить нашу планету набагато швидше ніж ви думаєте і якщо ви про себе не думаєте й не дбаєте, то нашим дітям тут жити і як залежить від нас, вже зараз...
Отже, читаючи подібні новини, не шукайте винних крім себе. Намагаєтесь не завдавати шкоди довкіллю й мінімізувати свій негативний вплив на нього.
