На свєта, люде, почув'їм таку новіну. Штири богатирі, три мери і, на той момент, ціла голова районної ради збіглисі на таку фист ниординарну подію в наших околицьох. Ігорко, Андрійко, Тарасьо і Місько. почесно прибули на Першу(!!!) річницю їдної високогірної фірми.
...Фамілії і назву фірми не бду називав, бо вни ше за минулий піар нич мі не касанули....
Свєті отці кропіли то всьо свєтов водов, писок їдного голови говорив про вЕликі досягниннє в галузі розвитку інфраструктури, рукі другого вказували на шлях до благополуччя, ногі третого мера мерзли в мештиках на літні скарпеткі... Я, люде, тиж фист сі тішив з того, але тутка в мій глупий банєк прийшла мисля, шо за то всьо мож мати файну касу, курна. Бо скіко є такіх ситуацій, жи люде ни можут отворити фірму. Но, бо колодка на фіртці замерзла, чи там снігом замило, чи водоканал якусь фосу вікопав перид входом, га ? Отодий прийде їм на поміч сервісна служба міського голови «Отверало», або по-анґєльску «Овпенер». Як си хочте. Можите навит «Коркотягом» то іменувати. На віпадок, як ни зможите вино чи шампанськє відкрити, єден платний дзвінок і на протязі години ви вже свєткуїте разом з мером чи головов райради, але то вже бде дорошче. І вам люкс, і в кішени міста типліше. І маїмо поповниннє буджету на рівнім місци, холєра ясна !
Бо кажен голова міста чи райради, то є свого роду ключ, монтіровка чи рачкі*. Вни всюда їздєт, шодень шось відкривают. Єден нидавно відкрив школу, в колєці — басен. Другий мер бильгійско-турецку фірму овпенув, а по дорозі спортмайданчік. Но, бо ні туркі ні бильгійці ни вміют тото самі зробіти, бо не пристосовані до того. У всьому мус їм помочи. А хто то зробит, як не очільник міста ?
Тому тре сі дивіти вдалину і ставити то на комирційні рейкі. Закриласі кубіта зисередини і хлопа до хати ни пускає, ррраз!, до мера дзиньк, курча ! Він, хоппа!, приїхав і почесно отворив. Затраснулисі двері в спіжарці, знов дзиньк, прискакали, курва, свєтково отворили, касу взєли і погнали на наступний обйект. Чи ключ від авта згубів по-п'янці... Мож шодень відкривати поліклінікі, школи, садочкі, почесні засувкі водоканалу чи газові заправкі. Якшо, то десь в цинтрі — то най мер приїжжєє, а як на околици, тодий старчит, жи якісь зам по запутаних питаньох прийде. Головне мати напоготові стрічки відповідного коліру, ножиці і чирвону дорішку до входу на об'єкт. А на майбутнє, то всі тоті, шо на мера бдут сі балотували, мусєт пройти тринінґові курси по відкриттю, нє ?
На свєта в мого колєґі сталасі біда. Тре було му кійоск з римонту мештів відкрити, а він сі встидав сам до мера дзвонити. Но то я взєв і зателєфонував. Кажу :
- Чуїте там, на дротєх, — і повідаю їм то всьо шо вам перид тим сказов -, тре фірму отворити, бо закурило-замело всі фірткі, замкі позамирзали...
І знаїте, шо вни ми повіли ? Шо ми такім сі не займаєм. Но, а за шо ми податкі плотимо, га ? Но, як то так, курва, шо єдним фірмам мери помагают відкривати биз жадних проблєм, а з єнчіми навит говорити не хочут. Тута вже корупційов штиняє, люде ! Тому тре прозорро сі дивіти на нашу владу, прозорро і крісь мікроскоп.

Завше ваш, Яків Кутовий.

*рАчкі — така монтіровка, котров цьвокі сі витєгає, гвоздодьор порускі