— Вбий того цьвока, Петрику, пійзаж повішу !
— Звар'ювала'с, Марисю, я шо — мордерца* ? Як я го вб'ю — він же жилізний ?...
... В гаражи стоїт середземна спецфіра*, готова до взльоту і, ліниво махаючи вєнтілятором, чекає ґазду. Циганська охорона, забздівши, але завше готова до алярму, грає в карти з якимись кольоровими гуцулами.... На плоті сі сушит, випраний місіць тому, хідник. Когут, віднайшовши себе в поезії, гонорово йобкає вірши на всей район. Єдиний, на всьо село, зеґарок* іржаво цИкає тривожні мінути.
На підлозі в халупі валяєсі недоторканий, запечений в тісті, крілик... На столі мидниця з алівьйе, в ній лежит голова Голови Сільради. По повалі та стінах мирно сповзают натюрморти зі скумбрії, кількі в таматі та залишків рігалєтто, накідані льогкім взмахам руки і рота Голови тої ж Сільради ! В повітрі, навит неозброєним носом, чути стиль Майстра ! А над тим всім стоїт його дружина вся в бігудях, майтках* по коліна і мештах на босу ногу та поволи вибирає залишкі квашених вОгирків із залишків волосся голови Голови. Дітиска сі дивлят мультікі «Нупагаді !"по тiлiвiзору „Рубiн“, шо сi переключєє ручков від двирей. Cтарша доця в порнопіжамі сидит си поряд i клеїт дipки в райстопах* француським лаком...
....Другий рік за плотом стоїт зацофана голота разом з недобитов антеліґенційов, з клунками і плякатами напєрєвєс у кількости вОйска, танцюют лєзґінку в реклямних паузах і вимагают закрити мармулядний цех в сусуднім селі... На чолі демонсрації — червоний, як цегла, курдупель*, без жодної клавіші в писку, жльопає з ґвінта* пітидисітиградусний бімбер* !...
....Посеред волошково-пшеничного поля розквітла #удумбара*....три тищі літ позаду...
Завше ваш, Яків Кутовий.
*мордерца — вбивця, майтки — труси, повала — стеля, зеґарок — годинник,
мидниця — тазік, райстопи — панчохі, з ґвінта — з горла фляжки, фіра — підвода, курдупель — низькорослий чоловік (зневажл.), бімбер — самогон,
удумбара — ґуґєль в поміч.
